Телефоную боржникові:
- Де мої гроші?
- Та я б давно віддав! Зрозумій - скінчилися. Я б навіть намалював, але
уяви - навіть фарбу повичерпав!
Ну що з ним зробиш? Людину захищає добра селянська балачка... То цю зброю
беру на захист і сам.
Зараз середній перехожий завітає до крамниці мобільного зв'язку та нахабно
питає:
- Де тут телефони за гривню?
Зіпсували фільварочок, порозбестили клієнта деякі тими клятими акціями
- дали клопіт і головний біль своїм конкурентам. Але деще схоже спостерігаємо
й на ринку тренінгів:
- Не ображайтесь, ви поки для мене як та темна кобилка. Ну як мені вас
купувати? Дайте мені чотири безкоштовні години аби скуштувати вашого тренінгу,
то й замовимо потім серію занять для компанії. Можливо...
Ото ж бо і воно - теє "можливо"... Хтось дає ті тестові години.
Але не можу теє робити я, бо я жадібний. І що то за розпуста така, щоб
так нахабно халяви вимагати?
То чим ще на такі завидьки відповісти, як не балачкою? То й веду:
- Шановний, уявіть, що вам конче треба складне кардіологічне втручання.
А ви мене, зарізаку-хірурга, напочатку благаєте "на відчуття смаку"
спробувати вас апендіксу?!
Претенцезіянт посміхається й про власні початкові закиди вже не нагадує.
Примовки, влучні народні вислови - то є потужний маніпулятивний інструмент.
Хто його зрікся, залишив у своїй комерції назавжди осторонь - той не може
не програти дотепному дядькові, що міцно пов'язаний та рятується, може
виключно, тією пуповиною, що пов'язує його зі старим селом та його влучною
говіркою...
Олександр Деревицький
