Під час телепрограми в прямому ефірі "Гравісу" я отримав питання:
- Я ходив на співбесіду. Працевлаштування... Мені запропонували заповнити анкету. Чи мушу я це робити? Адже я підготував та віддав їм своє резюме... В них якісь пострадянські принципи. Я їм це пояснюю, а вони не хочуть розуміти, що така анкета є просто зайвою. А той директор або такий впертий, або... То що мені робити?
Вже вкотре, але кожного разу я від таких питань ніяковію...
Що тобі робити? Започаткуй власну справу. Бо куди б ти не пішов, то потрапиш до чужого монастиря. А своїм для тебе не стане жоден, бо тобі кортить якнайшвидше редагувати монастирський, тобто корпоративний статут.
Що я відповів шукачеві? Просто розповів, як можна відбирати добрих хлопців за допомогою банальних анкет.
Мені завжди бракує часу. І на балачки з зарозумними претендентами я години витрачати не буду. Просто залишу Оленці анкету й скажу:
- Сонечко, тут будуть сунутись хлопці. То давай їм усім отакого аркуша. Що вони там намалюють, я теє читати не буду. Але, коли хлопчина особисто тобі подобається, то постав на тому аркуші хрестика ліворуч, коли він бридкий, і тебе від нього вже нудить - хай твій хрестик буде праворуч.
Мені іноді кажуть, що цей засіб нагадує стару кадрову байку про молодого та досвідченого менеджерів з персоналу. Молодий із жахом каже:
- Як ми встигнемо впоратись із тією купою резюме?
Старший товариш бере половину величезної купи та викидає на смітник. Молодий перелякано:
- Що ти робиш? То ж люди!
- А навіщо нам невдахи? Тепер все встигнемо...
Мій підхід - то не є лоторея на фарт. Для когось із претендентів Оленка буде порожнім місцем. Вони поставяться до неї або байдуже, або гонорово. І - отримають хреста праворуч.
Мені важливо, щоб менеджер торгового відділу помічав та шанував усіх, хто може мати вплив на прийняття рішення зі співробітництва з нами. І коли дещо залежить від секретарки, то має ж вистачити клепки, щоб ту білявку не образити?
Отак бува. А той зарозумник питає, нащо дурному директорові якась незрозуміла анкета...
Олександр Деревицький
