Нема її, тієї свободи тренерського слова. І не повинно бути.
Тренер продаж своїм слухачам може казати не все.
Табу або майже табу - твої власні засоби впливу на авдиторію.
Навіть на програмах із маніпулятивних технік відверта демонстрація або відкриття того, як викладач маніпулює слухачами - це є негаразд. Людям це просто неприємно, вони починають вважати себе ошуканими.
Самогіронія - це оригінально та сильно, але не можна зійти до самоприниження. Якось я наблюдав реакцію групи на відвертість тренера, який обурювався тим, що старий "жігуль" зміг продати лише за п`ятьсот долярів. Група не жаліла небораку, а сповнювалась якогось презирства.
Краще вести мову не про помилки, а про ресурси слухачів...
Так, є, звісно, ситуації, коли можна відкрито переказувати новим групам щось із досвіду попередніх. Можна на новому корпоративному тренінгу посилатися на позитивні приклади інших фірм. Але навіть той позитив може бути для замовника тієї програми зайвим.
Є фірми, що просто наполягають на тому, щоб угода містила в собі умову цілковитої конфиденції. Так роблять, замовляючи семінар "Жорсткі переговорні технології", наприклад, політичні партії. Зрозуміти їх легко. Уявляєте, що буде, коли про таку підготовку якогось політичного угрупування довідаються в журналістському колі?..
Є ситуації, коли краще спитати дозволу на оприлюднення власних спогадів. Але бува й так, що бізнес-тренер просто не може знати, яким боком клієнтові можуть вийти твої оповідання. І тут навіть не треба просити дозволу. Вони навіть дозволять, але будуть потім шкодувати.
Все це - одна з найболючиших проблем тренера з великим практичним досвідом. Кожний випадок, кожну тезу аж кортить проілюструвати бувальщиною, але...
От і доводиться часто-густо користуватися посиланнями без конкретики - "якось одна фірма..." За таких обставин під особливим контролем має бути враження з достеменності наведених прикладів.
Як змінити правду, щоб вона не стала брехнею...
Олександр Деревицький
