Уявіть собі п`ятдесятирічного актора, який останні п`ятнадцять років раз на два тиждні грає Полонія. Чи сприймаєте ви як щось нормальне те, що він і досі відпрацьовує робочі репетиції?
А що ж тут дивного? Хіба не мусить актор досконалити свою гру, ігноруючи примарливу межу часу?..
Але спробуйте уявити собі пересічного підприємця. Він тричі на день відпрацьовує справи, що вдесятеро перевищують місячний заробіток того актора. Проте до репетицій цей підприємець ніколи не дойде. Чому? Бо огидно?..
То його вибір - того підприємця.
Але спробуйте зіграти зі своєю торговою групою в так званого "зеленого крокодила".
Це просто.
Скажіть комусь пошепки будь-яке слово.
Продаж. Ластівка. Електрифікація. Будь що...
І нехай цей ерой спробує примусити решту здогадатися - що то за слово. Але - виключно пантомімою.
То майже байдуже, що він продемонструє абсолютну безсилу в навичках пантоміми. Ви краще зверніть увагу на його здатність уявити, як оточуючі бачать те, що намагається змалювати він...
Це вже потім ви замислитесь, чи є адекватними вербаліка та невербаліка вашого оператора збуту.
Ще пізніше варто замислитись, чи є адекватним ваше сприйняття товару та те, як його вбачають продавці...
Спочатку просто дозвольте їм трохи розважитись із тим "зеленим крокодилом". Це стане для них справжнім струсом. А через це такі забави можна починати чи під пиво, чи під шампанське. Що там вам більш до вподоби? Спробуйте.
Олександр Деревицький
