Я сидів у одному з туристичних агентств Києва. Ми зі старшим менеджером обговорювали майбутній тренінг.
Але розмова від мого продукту плавно перейшла до їхніх послуг. Це відбулося після м'якої сентенції мого співрозмовника про наш обов'язок купувати в тих, хто купує в нас. І ось уже я гортав їхні шикарні буклети, а не він мої листівки з семінарськими й тренінговими програмами.
В них було на що подивитися! І в них було що послухати. Чого варті Ямайка, Корсика, Мадагаскар! Гаїті і Шанхай будили дрімаючу у відносно тихому бізнес-тренері нуртуючу кров степових корсарів, січових флібустьєрів і царегородських штурмовиків. Вони кликали в дорогу. Краще сказати не в дорогу – у похід і набіг.
І чому я дотепер вибирав для літнього відпочинку Крим, Південний Буг, Карпати й Полісся?..
Задзвонив телефон.
Мій співрозмовник вислухав трубку й трохи похмуро мовив: "Добре, нехай зайде". Він вибачився переді мною і, сподіваючись на розуміння безсило розвів руками: "Клієнти – це святе".
В кабінет постукали.
Співрозмовник пересунув до мене ще одну глянсову купку південних морів і запросив у кабінет відвідувача.
Боязка дама, яка скидалася на породистого профспілкового клерка середньої руки, запливла разом із своєю габаритною сумкою.
Вони познайомилися, обмінялися візитками. Дама виявилась заступником директора одного з санаторіїв у зеленому кільці Києва.
Я слухав напіввуха – із розкішних сторінок проспектів до мене долинав прибій, чулись гортанні вигуки поморників, а з прибережних пісків хрипло ревіли верблюди...
В якусь мить їхньої бесіди до мене долинуло:
– Це тур для працівників нашого санаторію... Щось за розумну ціну, але нас багато – сімдесят дев'ять чоловік, майже вісімдесят...
Від цієї цифри старший менеджер пожвавішав:
– О, та це чотири повноцінних групи...
Дама знову застерегла:
– Хоча наш санаторій останнім часом і розкрутився, але шикувати ми не зможемо...
Мені сподобалось як хазяїн кабінету одразу дуже професійно відсунув цінову аргументацію на потім:
– Ціну ми владнаємо. Цікаво, а на чому у наш тяжкий час вдається підніматися санаторіям?
– Ну, крім того що люди нас згадали, почалися повноцінні заїзди, ми ще й підсобне виробництво відкрили: почали випускати зміцнювальні засоби для шкіри...
Старший менеджер, звівши брови, галантно виявив інтерес і до зміцнювальних засобів, і до настою дубової кори, на основі якої санаторій гнав цей особливий лосьйон. І на столі з'явилася пара симпатичних пляшечок...
Коли я чергового разу зринув з південних морів, стіл господаря кабінету був заставлений зіллям, що його гостя дістала із сумки, а турменеджери й турконсультанти, які швидко збіглися з усього агентства, розмели чудодійні засоби за зовсім дешевою ціною.
Хазяїн кабінету нервово метушився навколо й трохи заспокоївся лише тоді, коли дама відчувши його занепокоєння, відірвалася від продажів:
– Дівчатка, ви ціну знаєте, ось вам сумка, візьміть для себе й знайомих, а гроші – в кишеню. Я ж, взагалі-то, досі не отримала те, навіщо прийшла: мені ж треба з вами підписати договір...
Коли красиві папери були красиво оформлені, дамі повернули сумку, з кишені якої задерикувато стирчали купюри. Вона задоволено піднялася:
– Я спробую, щоб директриса підписала сьогодні ж, і тоді завтра ми зможемо перерахувати вам гроші...
Провівши багатого клієнта, старший менеджер повернувся за стіл і ще якийсь час перебирав щойно куплені настоянки й витяжки:
– Знаєте, у дядька екзема, може допоможе... То на чому ми зупинилися?
Ми продовжили розмову й незабаром завершили й наші справи. До дами та її набігу ми повернулися тільки через два тижні, вже на тренінгу. Старший менеджер у перерві мені розповів:
– Такий санаторій-то дійсно є, і є такий заступник директора... Візитка її, але це була не вона. І немає в них ніякого дубильного виробництва, й санаторій дихає на ладан – їхній директор, три зами й два сторожі вже три місяці зарплати не бачили... Так, і пляшечки ці наші дівчатка потім знайшли – вони є в кожній аптеці. Тільки в дев'ять разів дешевше...
Ось як із залежаного товару можна витягти вісімсот відсотків прибутку.
До речі, а може мені цієї осені не в Карпати, а на Гаїті гайнути? Тренінг-то ми відробили, а я в мого клієнта так досі нічого й не купив...
