– А тепер, – дуже приємна вправа, – цю фразу я промовляю до аудиторії надзвичайно ніжно.
Майже всі хлопці й дівчата розцвітають. Тільки двоє-троє, найрозумніших, насторожуються.
– Отже, дорогі мої торгаші, розповідайте, що вам сьогодні наснилося? Або – пригадаєте найяскравіший сон останнього тижня.
Я дозволяю їм розпустити слину, заглибитися в спогади, а сам сідаю на край подіуму.
"– Я вам співчуваю! – вигукнув Остап. – Мені самому часто сняться сни.
– А що вам сниться?
– Різне.
– А все ж таки що? – наполягав старий.
– Ну, різне. Позавчора мені, наприклад, снився похорон мікадо, а вчора – ювілей Сущівскої пожежної частини.
– Боже! – вимовив старий. – Яка ви щаслива людина! А чи не снився вам приїзд государя-імператора в місто Кострому?
– Як же. Було таке сновидіння. Чекайте, коли ж це?.. Так, так, третього лютого сього року.
– Господи! – захвилювався старий. – Чого ж це ми тут стоїмо? Люб'язно прошу до мене".
– Нехай чесно згадують свої сни наші клієнти. А ми повинні, ми приречені брехати...
– В голові кожного торгаша повинна ночувати нетерплячка продажів....
