За всі роки моєї майже десятилітньої тренерської практики я лише кілька разів водив із собою на внутрішні корпоративні тренінги власних знайомих. Будь-яка зайва та чужа для клієнтського бізнесу людина є на таких програмах небажаною, бо інколи ми торкаємось чогось дуже інтимних зон ґешефту. Але коли було потрібно показати саме корпоративний тренінг тим, хто починав працювати разом зі мною, тоді вже я звертався до замовника із проханням дозволити присутність мого глядача.
Та ось нещодавно вперше за усі десять років моєї тренерської практики замовник відмовив мені у проханні дозволити присутність на тренінгу мого протеже. Це мене так зацікавило, що в окремій розмові я спробував довідатись про підстави такої відмови.
Відповідь трохи приголомшила:
- Вас ми знаємо. А ту людину - ні. А якщо вона скористається знайомством із нашими хлопцями для "полювання за головами"?..
Все зрозуміло. Причина вагома. Але що ж слугувало за підґрунтя для появи цієї абсолютно нової ноти побоювань?
Я маю надію, що підставою для цього стали не гріхи якогось зарозумного представника тренерської касти. Борони Боже принаймні від цього лиха!..
Мені здається, що то є віддзеркаленням початку нового етапу "хідхантингу", коли піратство на ринку торгового персоналу набуває вже найвищого щаблю підступності. То ж не безсенсовними стають і надзвичайні перестороги у захисті. І якщо ви мали рацію в обмеженні доступу персоналу до сайтів кадрових аґенцій, то контроль за візитами зайд теж має сенс. Захищайте всі власні ресурси!
Олександр Деревицький
