Я добре пам'ятаю, як це було. То було напідвечір у тиші хрещатицької кнайпи "Старий Київ". Зима під келишок "Закарпатського" та з горнятком кави - то немовби вже й не зима. Того вечора я вирішив кинути роботу в наймах та стати вільним тренером продажу.
Сплатив рахунок та поїхав купувати дошку, тобто таблицю, тобто - фліп-чарт. Який може бути тренер без головного знаряддя?
Моя тренерська стежина почалась в канцелярських джунгях "Шефер Шопу". Вибирав інструмент. Так опришок прискіпливо обира собі бартку і стає Олексою Довбушем... Так Лакшмі Міттал нарешті знаходить свою "Криворіжсталь"... Обрав.
Додому дошку я привіз у картоні, просто як придбав. Але як із нею без чохлу їздити містом, країною, світом?
Знайома кравчиха зізналася: "Таке замовлення вперше..." Ми обрали міцний брезент - як відлуння мого першого фаху, розвідки надр. Ще однією ланкою ланцюга геології стала лямка нараменника.
Дошка в чохлі - це стало скидатися на велику теку з паперами. Зі схожею за юнацького захоплення малюванням я колись мандрував київськими передмістями. Тоді на кострубатому щільному папері відбивалися наддніпрянські краєвиди. Тепер я лаштував новий екран для кінострічки про інше життя. Але студії малювальника мусила нагадати ще й сама дошка - вона нагадувала триногий етюдник, на такий я колись поміняв свою зашарпану теку.
Стара тека збирала на собі всі відбитки оточення - дощів, трав, дорожніх канапок та рейсових автобусів. У скриньках етюдника можна було знайти степовий порох, піщини дніпровських пляжів, глицю та хмиззя Полісся. От я і думав : "А що тепер лишатиме сліди на чохлі цього фліп-чарту?"
За одинадцять років тренерства фліп-чарт бачив стільки, що й брехати не треба ( http://dere.com.ua/files/derevicky.shtml , http://dere.kiev.ua/derevitsky/ist.shtml )...
Дошка намандрувалася в багажникам моїх та чужих авто. Там вона познайомилась зі смаком вихлопів, бензину та моторних мастил.
Її приймали стерільні готелі, отруйні гуртожитки, звабливі приморські дома відпочинку, приватні квартири та наметові табори.
Вона товаришувала з валізами, валізками, клумаками, рюкзаками, кофрами, лахами, манаттям та рештою вантажів повітряного флоту. Там вона пізнала запахи гасу, озону, хмар, шкіряних курток та "Шипру" (улюблений парфум авіаторів).
Вона стояла на будь-яких із тих поверхонь, на яких взагалі можна стояти. Її ноги (всі три) пам'ятають паркет, дошки, ламінат, бетон, лінолеум, асфальт, траву, пісок та кромку прибою на пляжі.
О, а скільки годин вона слухала кастан'єтне фламенко залізниць, чавунок та "желєзних дарог"!.. Вона побраталася з запашним вугіллям, гірким димом, бидлотними митниками, солодким пилом, теплим пивом, вигуками "Гривню на рублі, рублі на гривню!", печією чіпсів, смердючими тамбурами, суржиком галасливих сердючок-провідниць та життєвими сповідями випадкових супутників.
То ж нема сенсу перелічувати все те, що залишило сліди на чохлі мого бойового фліп-чарту. Навіть не треба бути допитливим Шерлоком, аби легко вивчити за цими випадковими нотатками географію, сучасну історію, химію отруйних речовин та практику мандр. І зараз я думаю зовсім про інше.
Зараз я думаю про те, що майже не залишило на фліп-чарті аніяких слідів - про записи, креслення, малюнки, які завдяки легкому руху стирачки пішли чи то в небуття, чи то у споконвічний всесвіт. "Майже не залишили слідів" - бо інколи кінчик маркера містить якісь тверді скалки, скабки, скібки, які шкрябають, дряпають, деруть чисту гладку білу поверхню. То зараз ця поверхня нагадує панцир старого білого бегемота - шрамувата, рубцювата, зашкрябана.
На цій поверхні малював, писав та креслив і я, і учасники моїх освітніх шоу. Крига цієї поверхні тримала на собі такі баталії, про які Національна Хокейна Ліга може лише мріяти. Шрами, рубці та пошкрябаність мого фліп-чарту - то є відбиток ковзанів долі впертих чоловіків та жінок, які вірять в успіх та прагнуть вчитися перемогам, це віддзеркалення тих проблем та фортуни, падінь та злетів, комерційних хітів та особистих банкрутств, сумних бідкань та шалених відкриттів, з яких було зіткано полотно наших тренінгів. Згодом це перетворювалось на книги, на тексти моїх сайтів, на нові тренінги, а далі - на нові маленькі та великі торгові та перемовні перемоги моїх слухачів.
За ці роки диким полем цієї дошці, її мерзлим настом пройшло стільки життєвого вогню та бізнесового шалу, що тепер можна просто прикладати до неї чоло - і це допоможе...
... Дякую кнайпі "Старий Київ", дякую келишку "Закарпатського", дякую горнятку зимової кави за те, що вони спонукали мене до придбання мого фліп-чарту та штовхнули на веселий та авантурний шлях тренінгів продажу!
