|
За спиною - міцне й балакуче село Телефоную боржникові: – Де мої гроші? – Та я б давно віддав! Зрозумій – скінчилися. Я б навіть намалював, але уяви – навіть фарбу вичерпав! Ну що з ним зробиш? Людину захищає добра селянська балаканина... Тоді я теж беру цю зброю на захист. Зараз пересічний перехожий, заходячи до магазину мобільного зв'язку, нахабно запитує: – Де тут телефони за гривню? Зіпсували, розбестили клієнта деякі тими клятими акціями – додали клопоту й головного болю своїм конкурентам. Але подібне спостерігаємо також на ринку тренінгів: – Не ображайтесь, ви для мене поки що – темна конячка. Ну як мені вас купувати? Дайте мені чотири безкоштовні години аби спробувати ваш тренінг, після цього й замовимо серію занять для компанії. Можливо... Ото ж бо й воно – те "можливо"... Хтось дає ті тестові години. Але я цього робити не можу, бо я жадібний. І що це за розпуста така, щоб так нахабно дармового вимагати? То чим же на такі заяви відповісти, як не балаканиною? То й починаю: – Шановний, уявіть, що вам конче треба складне кардіологічне втручання. А ви мене, зарізаку-хірурга, спочатку благаєте "відчути смак" випробувати вас на апендиксі?! Він посміхається й про власні початкові закиди вже не згадує. Примовки, влучні народні вислови – це потужний маніпулятивний інструмент. Хто його зрікся, позбавився назавжди у своїй комерції – той не може не програти дотепному дядькові, який міцно зв'язаний та може винятково рятується тією пуповиною, яка пов'язує його зі старим селом та його влучним словом...
© Олекса Деревицький |
