|
Мікронаціоналізм власного штибу Кожна із сучасних шкіл спілкування та продажу накидає своїм учням цілу купу узвичаєних правил. Інколи усі ці правила світу нагадують мені ті вимоги, які висуває молодим країнам Європейська економічна спільнота, Міжнародний валютний фонд, Північноатлантичний альянс тощо. Якщо якась здорова диктатура, що хазяйнує у власній державі, невзмозі виконати вимоги цих світових диригентів, то їй аніколи не увійти до клуба великих країн, до солодкого кола пільгових торгових стосунків, не отримати підтримки, кредитів, захисту тощо. Так і той узагальнений штиб спілкування, ділової етики, комерційних принципів є потужним інструментом нівелювання барвистих особистостей. І коли такі люди чинять опір, то їхні персональні взірці, система чеснот та обумовлені ними дії нагадують мені життя та боротьбу націй, що чинять спротив глобалізації. Через це я назвав би відданість власному, особистому штибу виявом націоналізму на рівні особи та особистого середовища. Націоналізмом називають боротьбу за конгруентність етнічних та політичних кордонів. Як влучно колись висловився Дмитро Корчинський: "Націоналізм - це здоровий глузд націй. Націоналіст - носій цього здорового глузду". Якщо представник однієї нації переймає штиб іншої чи якийсь узагальнений, то кордони його власної етики та культури вже не відповідають фізичним кордонам його особистого життєвого простору, тобто особистим політичним кордонам. Коли це людину влаштовує - то це є тиха анексія простору особистості агресивними світовими чинниками. Коли людина опирається підкоренню чужому, не природньому для неї штибу, то це є її власною, особистністньою національно-визвольною боротьбою.
© Олекса Деревицький |
