Техніка переконання

Переконання передбачає "м'який" вплив на індивіда, який має на меті радикально скорегувати його погляди, щоб цим вплинути на подальшу поведінку. Цей варіант — найетичніший спосіб впливу, тому що тут немає грубого насильства чи підступного проникнення в підсвідомість об'єкта.

Мета переконання

– довгострокова зміна уявлень і установок людини в необхідному напрямку;

– залучення до співробітництва;

– спонукання об'єкта до потрібного вчинку.

За технічним виконанням переконання — це явна, іноді прихована дискусія, яка доповнюється деяким стимулюючим впливом.

Будь-яка спроба грубо нав'язати бажану думку матиме лише негативний результ, оскільки людина завжди пручається обмеженню свободи вибору.

Особливості роботи з установками

Для зміни ставлення індивіда до чогось, потрібно переорієнтувати його настрій. Слід враховувати, що:

– у двобої розуму й установки частіше перемагає установка;

– у ході зміни установок людині треба показати спрямованість і зміст необхідних змін; усе це повинне бути нею сприйняте і зрозуміле;

– зміни відбудуться тим успішніше, чим співзвучніші вони потребам і мотиваціям об'єкта;

– легше всього перебудовуються установки, які не мають принципового (життєво важливого) значення для людини;

– у випадку цілком негативної установки, переорієнтація її як правило вимагає спеціальних ускладнених методів перепрограмування психіки (тобто "промивання мізків"...) персони.

Стратегії переконання

Залежно від умов ситуації і конкретних особливостей об'єкта, його можна спробувати переконати прямо (у ході бесіди) або опосередковано (через інспіровані акції), діючи при цьому:

– акцентовано–логічно;

– імперативно (категорично);

– ексцитaтивнo (роз'ятрюванням емоцій);

– aльтeрнaтивнo (зведенням проблеми до вибору "або–або").

Перспективні й мaлoпeрспeктивні для впливу опоненти

Простіше переконувати тих, хто має:

– яскраву живу уяву;

– орієнтацію швидше на інших, ніж на себе;

– трохи занижену самооцінку (суб'єкти боязкі й ті, хто мало довіряють своїй власній думці).

Важко піддаються переконанню особи з:

– явною ворожістю стосовно інших (спротив часто виникає внаслідок бажання домінувати над оточуючими...);

– сильним духом критицизму;

– готовністю до переінакшування своїх поглядів (простіше кажучи, прагненням завжди мати ще одну позицію про запас...).

Планування епізоду переконання

Перед проведенням активної акції варто сумлінно підготувати людину в ході попередніх бесід, для того, щоб наступний акцентований вплив не виявився для неї неприємною несподіванкою.

При плануванні епізоду переконання треба:

– ретельно вибрати місце, оточення і момент для контакту;

– продумати, як розпочати бесіду, як зняти початкову напругу, як викликати певний інтерес;

– добре продумати, як спрямувати розмову в бажане русло;

– відпрацювати всю свою аргументацію згідно з психологією, мотивами й устремліннями об'єкта;

– вибрати ритм бесіди й порядок пред'явлення аргументів;

– врахувати можливі контраргументи, й продумати, як їх нейтралізувати;

– намітити запасні варіанти продовження бесіди, якщо партнер рішуче заявить "ні!";

– чітко уявляти собі, як завершити бесіду.

Вибір умов для проведення контакту

– місце, де здійснюють переконання по можливості повинне сприяти добросердному настрою людини, тому що це поліпшує сприйнятливість до супутнього впливу; так, якщо в "робочій" кімнаті є картини, які приваблюють погляд об'єкта, звучить музика, яка йому подобається, a на столі стоїть улюблений напій – він буде більш зговірливий;

– присутність якихось сторонніх осіб зазвичай небажана, хоча іноді окремі персони (деякі авторитети, зацікавлені родичі...) прямо або побічно можуть брати участь у процесі переконання;

– час проведення головної бесіди варто погоджувати з такою ситуацією, при якій деякі потреби й настрої об'єкта зближаються з ідеями, що підкидаються йому (розчарування в чому–небудь, утруднення в кар’єрі, різні події, які можна трактувати як ймовірну загрозу з певного боку...) або коли він вже підготовлений попередніми бесідами.

Початок бесіди, зняття напруги, розбудження інтересу

Розпочинаючи розмову, слід уникати:

– вибачень та інших проявів непевності;

– нудного початку;

– прояву найменшої неповаги до співрозмовника;

– безпосереднього переходу одразу до справи.

Для зняття напруженості й викликання довіри корисно:

– мати приємний для візаві зовнішній вигляд (одяг, головний убір, зачіску...) і вираз обличчя;

– звертатися до співрозмовника на ім’я, нахиляючись під час розмови трохи до нього;

– сказати пару компліментів про відмінний смак, репутацію й ділові здібності об'єкта;

– Пожартувати (розповісти анекдот), що змушує співрозмовника щиро розсміятися.

Для посилення інтересу до бесіди можна:

– задавати запитання, які не насторожують, (професійні, життєві, хобійні), на які суб'єкт із задоволенням захоче відповідати;

– розмовляти з позицій інтересів співрозмовника або торкнутися теми відверто пов'язаної з його проблемами...

Орієнтація бесіди в потрібному напрямку

– залучаючи асоціації, перекинути місток між початком, засновком та ідеєю, яка проштовхується;

– описати якесь життєве спостереження, вуличну оцінку або ж анекдотичний випадок, ніби між іншим пов’язати це з бажаним предметом;

– згадати кілька важливих для партнера питань, які через потрібне зміщення акцентів співвідносяться з наміченою тематикою.

Вибір аргументації згідно особи і настроїв об'єкта

– ідея, яку проводять, завжди повинна знаходити свій шлях не тільки до розуму, але й до емоцій об'єкта;

– матеріал для аргументації підбирається залежно від типу (образне – логічне) разом з якістю (гнучке, відстале, конформне, самостійне...) мислення співрозмовника;

– має сенс застосовувати лише ті аргументи, які у вигляді особистісних настроїв, способу мислення, інтелекту й наявної інформації ця людина здатна сприйняти;

– в ході переконання бажано використовувати як абстрактні висновки, так і зримий конкретний фактаж, на якому легше переконувати осіб, які не володіють абстрактним мисленням;

– с конформістами проходять посилання на авторитети, барвисті пишномовні фрази й наголошування на почутті спільності з іншими;

– при самостійності мислення людини в хід пускають лoгіку обґрунтування з натяком на можливість особистої вигоди як морального, тaк і матеріального плану;

– при помітній відсталості мислення перспективне розпалення емоцій, спираючись на емпірику.

Тaктикa проведення контакту

Встановлення ритму розмови й порядку висування аргументів:

– потрібно твердо вірити в істинність того, в чому Ви хочете переконати інших, тому що люди підсвідомо вловлюють ставлення того, хто говорить до того, що повідомляється, a будь–яка фальш відштовхує;

– ритм мови повинен бути досить рівним і підлаштовуватися під частоту подиху співрозмовника;

– для початку забезпечте однакове розуміння ключових термінів і виразів Вами й об'єктом;

– не дозволяйте відволікати себе від наміченої тематики й не відволікайтеся від неї самі;

– в ході аргументації спершу говорять прo переваги, і тільки після цього – прo недоліки;

– ефективне "квантове" посилання повідомлення, при якому після видавання чергового факту чи аргументу роблять невелику паузу, для усвідомлення і закріплення почутого;

– кожен наступний аргумент повинний бути вагомішим, ніж попередній;

– для кращого сприйняття нових ідей треба подавати їх так, щоб вони асоціювалися із уже засвоєними;

– ніколи не обмежуйтеся лише простим перерахуванням аргументів, a намагайтеся розкривати їх логічний і емоційний зміст із погляду співрозмовника;

– наводите той самий аргумент кілька разів, але при цьому повторюйте його новими словами;

– завжди майте кілька аргументів про всяк випадок для вживання при помітних ваганнях у позиції об'єкта;

– ретельно відстежуйте всі словесні й несловесні реакції партнера, і, ґрунтуючись на них, корегуйте свою подальшу аргументацію;

– вирахуйте по реакції об'єкта ті моменти, де розігрується "боротьба його мотивів" і зосередьте на них весь свій вплив, раз по раз подаючи ті аргументи, які справили на партнера максимальне враження.

Найближчі відкриті тренінги Деревицького