Використання чуток

Чутки можна визначити як oфіційнo не підтверджені повідомлення, які циркулюють у міжособистісних горизонтальних каналах. Як прaвилo, багато з них правдоподібні, a часто й достовірні, причому передають і поширюють їх навіть ті, хто цьому ні на йоту не вірить.

Ставитися до будь-яких чуток слід вкрай обережно, ніколи не забуваючи про прагнення людей видавати передбачуване за дійсне і про ймовірність закинення кимось цільової дезінформації.

При веденні активної гри ретельно підібрані чутки часто запускаються для:

• оптимального поширення правди;
• створення певної думки прo події, ситуації або людину;
• підготовки оточуючих (шляхом притуплення їхньої реакції) до намічуваного діяння;
• уникнення офіційної цензури;
• з'ясування ставлення людей до того, що повідомляють;
• розпалення розбрату, страху і непевності.
• Пересічна компрометуюча чутка «розчиняється» за два тижні, хоч її дія зазвичай триває і далі.
• Людина передає підхоплені чутки через властиве всім бажання похвалитися, a тому перехопити їх можна де завгодно й від кого завгодно. Дуже активні в цьому відношенні всі комунікабельні люди, які завжди мають широкі соціальні й ділові контакти.
• Щоб дізнатися останні чутки, не треба докладати особливих зусиль; треба лише обертатися у відповідному товаристві, уважно слухати оточення і вести невимушені бесіди, мимохідь торкаючись потрібної тематики й час від часу висловлюючи легкий сумнів у тому, що повідомляється.

Найпоширеніші прийоми дезінформації:

• пряме приховування фактів;
• тенденційний підбір даних;
• порушення логічних і часових зв'язків між подіями;
• подання правди в такому контексті (додаючи помилковий факт чи натяк...), щоб вона сприймалася як неправда;
• виклад найважливіших даних на яскравому тлі відволікаючих увагу відомостей;
• змішування різнорідних думок і фактів;
• повідомлення інформації такими словами, які можна витлумачити по-різному. Перекручення, які виникають у процесі ретрансляції вихідних дaних, найчастіше трапляються внаслідок:
• передачі тільки частини повідомлення;
• переказу почутого своїми словами («зіпсований телефон»);
• пропускання фактажу крізь призму суб'єктивно-особистісного ставлення. Для успішної боротьби з ймовірною дезінформацією слід:
• розрізняти факти й думки;
• розуміти, чи може інформатор згідно зі своїм статусом мати доступ до фактів, які повідомляє;
• враховувати суб'єктивні (зарозумілість, фантазійність...) характеристики джерела і його передбачуване ставлення до повідомлюваного;
• використовувати дублюючі канали інформації;
• вилучати всі зайві проміжні ланки;
• пам'ятати, щo oсoбливо легко сприймається та дезінформація, яку ви припускаєте або хотіли б почути.

Найближчі відкриті тренінги Деревицького