Деревицький: тренінги продажу та переговорів

Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в кримiнальнiй справi

Кримiнальну справу не може бути порушено, а порушена справа пiдлягає закриттю:

1) за вiдсутнiстю подiї злочину;

2) за вiдсутнiстю в дiяннi складу злочину;

( Пункт 3 частини першої статтi 6 виключено на пiдставi Закону N 2670-III вiд 12.07.2001 )

4) внаслiдок акту амнiстiї, якщо вiн усуває застосування покарання за вчинене дiяння, а також в зв'язку з помилуванням окремих осiб;

5) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспiльно небезпечного дiяння одинадцятирiчного вiку;

6) за примиренням обвинуваченого, пiдсудного з потерпiлим у справах, якi порушуються не iнакше як за скаргою потерпiлого, крiм випадкiв, передбачених частинами 2, 4 i 5 статтi 27 цього Кодексу;

7) за вiдсутнiстю скарги потерпiлого, якщо справу може бути порушено не iнакше як за його скаргою, крiм випадкiв, коли прокуроровi надано право порушувати справи i при вiдсутностi скарги потерпiлого (частина 3 статтi 27 цього Кодексу);

8) щодо померлого, за винятком випадкiв, коли провадження в справi є необхiдним для реабiлiтацiї померлого або вiдновлення справи щодо iнших осiб за нововиявленими обставинами;

9) щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тiєї ж пiдстави;

10) щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дiзнання, слiдчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню;

11) якщо про вiдмову в порушеннi справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дiзнання, слiдчого, прокурора.

( Частину другу статтi 6 виключено на пiдставi Закону N 2670-III вiд 12.07.2001 )

Якщо обставини, зазначенi в пунктах 1, 2 i 4 цiєї статтi, виявляються в стадiї судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кiнця i у випадках, передбачених пунктами 1 i 2 цiєї статтi, постановляє виправдувальний вирок, а у випадках, передбачених пунктом 4, # обвинувальний вирок iз звiльненням засудженого вiд покарання.

Закриття справи на пiдставах, зазначених у пунктi 4 цiєї статтi, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разi провадження у справi продовжується в звичайному порядку.

У разi наявностi достатнiх пiдстав вважати, що суспiльно небезпечне дiяння, вчинено особою, яка досягла одинадцяти рокiв, але до виповнення вiку, з якого законом передбачена кримiнальна вiдповiдальнiсть, по факту цього дiяння порушується кримiнальна справа. Така справа вирiшується у порядку, передбаченому статтею 7-3 цього Кодексу.

Якщо в ходi дiзнання, досудового чи судового слiдства або перевiрки, що проводилась на пiдставах, передбачених частиною 4 статтi 97 цього Кодексу, поряд з обставинами, зазначеними у пунктах 1, 2, 4, 6, 7, 9 - 11 частини 1 цiєї статтi, що виключають провадження у кримiнальнiй справi, у дiяннi особи будуть виявленi ознаки адмiнiстративного правопорушення, орган дiзнання, слiдчий, прокурор, суд або суддя зобов'язанi направити вiдповiднi матерiали органу (посадовiй особi), уповноваженому розглядати справу про таке адмiнiстративне правопорушення. ( Стаття 6 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР вiд 10.09.62, N 6834-10 вiд 16.04.84, Законами N 3351-12 вiд 30.06.93, N 3787-12 вiд 23.12.93, N 358/95-ВР вiд 05.10.95, N 1483-III вiд 22.02.2000, N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001, N 2670-III вiд 12.07.2001 )

Стаття 27. Притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi не

iнакше як за скаргою потерпiлого

Справи про злочини, передбаченi статтею 125, частиною 1 статтi 126 Кримiнального кодексу України ( Цивільний позов в кримінальній справі ) , а також справи про злочини, передбаченi статтею 356 Кримiнального кодексу України( Самоправство ) щодо дiй, якими заподiяно шкоду правам та iнтересам окремих громадян, порушуються не iнакше як за скаргою потерпiлого, якому i належить в такому разi право пiдтримувати обвинувачення. В цих справах дiзнання i досудове слiдство не провадяться. Зазначенi справи пiдлягають закриттю, якщо потерпiлий примириться з обвинуваченим, пiдсудним. Примирення може статися лише до видалення суду в нарадчу кiмнату для постановлення вироку.

Справи про злочини, передбаченi частиною 1 статтi 152 Кримiнального кодексу України, порушуються не iнакше як за скаргою потерпiлого, але закривати їх за примиренням потерпiлого з обвинуваченим, пiдсудним не можна.

Якщо справа про будь-який iз зазначених у частинi 1 цiєї статтi злочинiв має особливе громадське значення, а також у виняткових випадках, коли потерпiлий у такiй справi чи в справi про злочин, зазначений у частинi 2 цiєї статтi, через свiй безпорадний стан, залежнiсть вiд обвинуваченого чи з iнших причин не може захистити свої законнi iнтереси, прокурор порушує справу i при вiдсутностi скарги потерпiлого. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дiзнання чи досудового слiдства, а пiсля закiнчення розслiдування розглядається судом в загальному порядку. Така справа в разi примирення потерпiлого з обвинуваченим, пiдсудним закриттю не пiдлягає.

Прокурор вправi в будь-який момент вступити в справу, порушену суддею за скаргою потерпiлого, про злочини, зазначенi в частинi 1 цiєї статтi, i пiдтримувати обвинувачення в судi, коли цього вимагає охорона державних або громадських iнтересiв чи прав громадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпiлого прав, передбачених статтею 49 цього Кодексу, але справа в цих випадках за примиренням потерпiлого з обвинуваченим, пiдсудним закриттю не пiдлягає.

( Частину п'яту статтi 27 виключено на пiдставi Закону N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

( Стаття 27 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 1937-08 вiд 10.08.73, N 6834-10 вiд 16.04.84, iз Законами N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001, N 2670-III вiд 12.07.2001 )

Стаття 43-1. Пiдозрюваний

Пiдозрюваним визнається:

1) особа, затримана по пiдозрiнню у вчиненнi злочину;

2) особа, до якої застосовано запобiжний захiд до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

Пiдозрюваний має право:

знати, в чому вiн пiдозрюється;

давати показання

або вiдмовитися давати показання i вiдповiдати на запитання;

мати захисника i побачення з ним до першого допиту;

подавати докази; заявляти клопотання i вiдводи; вимагати перевiрки судом чи прокурором правомiрностi затримання; подавати скарги на дiї i рiшення особи, яка провадить оперативно-розшуковi дiї та дiзнання, слiдчого i прокурора, а за наявностi вiдповiдних пiдстав - на забезпечення безпеки.

Про роз'яснення прав пiдозрюваному зазначається в протоколi затримання або постановi про застосування запобiжного заходу. ( Кодекс доповнено статтею 43-1 згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84; iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 3780-12 вiд 23.12.93, N 1381-XIV вiд 13.01.2000, N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

Стаття 43. Обвинувачений i його права

Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому цим Кодексом порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Пiсля призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається пiдсудним.

Обвинувачений має право:

знати, в чому його обвинувачують;

давати показання з пред'явленого йому обвинувачення

або вiдмовитися давати показання i вiдповiдати на запитання;

мати захисника i побачення з ним до першого допиту;

подавати докази; заявляти клопотання;

ознайомлюватися пiсля закiнчення досудового слiдства або дiзнання з усiма матерiалами справи; брати участь у судовому розглядi в судi першої iнстанцiї; заявляти вiдводи; подавати скарги на дiї i рiшення особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, прокурора, суддi та суду, а за наявностi вiдповiдних пiдстав - на забезпечення безпеки.

Пiдсудний має право на останнє слово. ( Стаття 43 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84, Законами N 3780-12 вiд 23.12.93, N 1381-XIV вiд 13.01.2000, N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001

Стаття 44. Захисник

Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здiйснювати захист прав i законних iнтересiв пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхiдної юридичної допомоги при провадженнi у кримiнальнiй справi.

Як захисники допускаються особи, якi мають свiдоцтво про право на заняття адвокатською дiяльнiстю в Українi та iншi фахiвцi у галузi права, якi за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У випадках i в порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються близькi родичi обвинуваченого, пiдсудного, засудженого, виправданого, його опiкуни або пiклувальники.

Повноваження захисника на участь у справi стверджується:

1) адвоката - ордером вiдповiдного адвокатського об'єднання;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання - угодою, iншi фахiвцi у галузi права, якi за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи або дорученням юридичної особи - угодою або дорученням юридичної особи;

3) близьких родичiв, опiкунiв або пiклувальникiв - заявою обвинуваченого, пiдсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участi в справi як захисникiв.

Захисник допускається до участi в справi в будь-якiй стадiї процесу.

Близькi родичi обвинуваченого, його опiкуни або пiклувальники в якостi захисникiв допускаються до участi в справi з моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матерiалiв досудового слiдства.

У випадках, коли вiдповiдно до вимог статтi 45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, близькi родичi обвинуваченого, його опiкуни або пiклувальники в якостi захисникiв можуть брати участь у справi лише одночасно з захисником адвокатом чи iншим фахiвцем у галузi права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Про допуск захисника до участi в справi особа, яка провадить дiзнання, слiдчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу. ( Стаття 44 в редакцiї Закону N 3780-12 вiд 23.12.93, iз змiнами, внесеними згiдно з Законом N 3787-12 вiд 23.12.93, в редакцiї Закону N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

Стаття 45. Обов'язкова участь захисника

Участь захисника при провадженнi дiзнання, досудового слiдства i в розглядi кримiнальної справи в судi першої iнстанцiї є обов'язковою:

1) у справах осiб, якi пiдозрюються або обвинувачуються у вчиненнi злочину у вiцi до 18 рокiв, - з моменту визнання особи пiдозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осiб, якi через свої фiзичнi або психiчнi вади (нiмi, глухi, слiпi тощо) не можуть самi реалiзувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осiб, якi не володiють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

4) коли санкцiя статтi, за якою квалiфiкується злочин, передбачає довiчне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженнi справи про застосування примусових заходiв медичного характеру - з моменту встановлення факту наявностi у особи душевної хвороби;

6) при провадженнi справи про застосування примусових заходiв виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолiтнього або з моменту помiщення його до приймальника-розподiльника;

У судi апеляцiйної iнстанцiї участь захисника у випадках, передбачених частиною першою цiєї статтi, є обов'язковою, якщо в апеляцiї ставиться питання про погiршення становища засудженого чи виправданого. ( Стаття 45 в редакцiї Законiв N 3780-12 вiд 23.12.93, N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

Стаття 52. Представники потерпiлого, цивiльного позивача i

цивiльного вiдповiдача

Представниками потерпiлого, цивiльного позивача i цивiльного вiдповiдача можуть бути адвокати, близькi родичi, законнi представники, а також iншi особи за постановою особи, яка провадить дiзнання, слiдчого, суддi або за ухвалою суду.

Коли цивiльним позивачем або цивiльним вiдповiдачем є пiдприємство, установа чи органiзацiя, то представниками їх iнтересiв можуть бути спецiально уповноваженi ними на те особи.

Зазначенi в цiй статтi представники користуються процесуальними правами осiб, iнтереси яких вони представляють.

Стаття 53. Обов'язок роз'яснення i забезпечення прав

особам, якi беруть участь у справi

Суд, прокурор, слiдчий i особа, яка провадить дiзнання, зобов'язанi роз'яснити особам, що беруть участь у справi, їх права i забезпечити можливiсть здiйснення цих прав.

Стаття 53-1. Обов'язок органу дiзнання, слiдчого, прокурора

i суду щодо вжиття заходiв до вiдшкодування

шкоди, заподiяної громадяниновi незаконними

дiями

У разi закриття кримiнальної справи за вiдсутнiстю подiї злочину, вiдсутнiстю в дiяннi складу злочину або за недоведенiстю участi особи у вчиненнi злочину, а також у разi постановлення виправдувального вироку орган дiзнання, слiдчий, прокурор i суд зобов'язанi роз'яснити особi порядок поновлення її порушених прав i вжити необхiдних заходiв до вiдшкодування шкоди, завданої особi внаслiдок незаконних засудження, притягнення як обвинуваченого, затримання, застосування запобiжного заходу та у разi незаконного продовження виконання призначеного покарання у випадках, коли кримiнальний закон, який усуває каранiсть дiяння, набрав чинностi.

Пiдстави i порядок вiдшкодування шкоди визначаються законодавством України. ( Кодекс доповнено статтею 53-1 згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84, iз змiнами, внесеними згiдно з Законом N 2547-12 вiд 07.07.92 )

Стаття 69-1. Права свiдка

Свiдок має право:

1) давати показання рiдною мовою або iншою мовою, якою вiн вiльно володiє, i користуватися допомогою перекладача;

2) заявляти вiдвiд перекладачу;

3) знати у зв'язку з чим i у якiй справi вiн допитується;

4) власноручно викладати свої показання в протоколi допиту;

5) користуватися нотатками i документами при дачi показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахункiв та iнших даних, якi йому важко тримати в пам'ятi;

6) вiдмовитися давати показання щодо себе, членiв сiм'ї та близьких родичiв;

( "Близькi родичi" - батьки, дружина, дiти, рiднi брати i сестри, дiд, баба, внуки; ст.32 п. 11 КПК )

7) знайомитися з протоколом допиту i клопотати про внесення до нього змiн, доповнень i зауважень, власноручно робити такi доповнення i зауваження;

8) подавати скарги прокурору на дiї дiзнавача i слiдчого;

9) одержувати вiдшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачi показань.

У разi наявностi вiдповiдних пiдстав свiдок має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходiв, передбачених законом i в порядку, передбаченому статтями 52-1 - 52-5 цього Кодексу.

( Кодекс доповнено статтею 69-1 згiдно iз Законом N 1381-XIV вiд 13.01.2000 )

Стаття 73. Показання пiдозрюваного

Пiдозрюваний вправi давати показання з приводу обставин, що стали пiдставою для його затримання або застосування запобiжного заходу, а також з приводу всiх iнших вiдомих йому обставин по справi.

Показання пiдозрюваного пiдлягають перевiрцi. Визнання пiдозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при пiдтвердженнi цього визнання сукупнiстю доказiв, що є в справi. (Стаття 73 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84)

Стаття 74. Показання обвинуваченого

Обвинувачений вправi давати показання по пред'явленому йому обвинуваченню, а також з приводу всiх iнших вiдомих йому обставин у справi i доказiв, що є в справi.

Показання обвинуваченого, в тому числi й такi, в яких вiн визнає себе винним, пiдлягають перевiрцi. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при пiдтвердженнi цього визнання сукупнiстю доказiв, що є в справi. ( Стаття 74 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 117-08 вiд 30.08.71 )

Стаття 78. Речовi докази

Речовими доказами є предмети, якi були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собi слiди злочину або були об'єктом злочинних дiй, грошi, цiнностi та iншi речi, нажитi злочинним шляхом, i всi iншi предмети, якi можуть бути засобами для розкриття злочину i виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення вiдповiдальностi. (Стаття 78 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84)

Стаття 83. Документи

Документи є джерелом доказiв, якщо в них викладенi або засвiдченi обставини, якi мають значення для справи. У тих випадках, коли документи мають ознаки, вказанi в статтi 78 цього Кодексу, вони є речовими доказами.

Статья 94. Приводи i пiдстави до порушення кримiнальної

справи

Приводами до порушення кримiнальної справи є:

1) заяви або повiдомлення пiдприємств, установ, органiзацiй, посадових осiб, представникiв влади, громадськостi або окремих громадян;

2) повiдомлення представникiв влади, громадськостi або окремих громадян, якi затримали пiдозрювану особу на мiсцi вчинення злочину або з поличним;

3) явка з повинною;

4) повiдомлення, опублiкованi в пресi;

5) безпосереднє виявлення органом дiзнання, слiдчим, прокурором або судом ознак злочину.

Справа може бути порушена тiльки в тих випадках, коли є достатнi данi, якi вказують на наявнiсть ознак злочину

Стаття 106. Затримання органом дiзнання пiдозрюваного у

вчиненнi злочину

Орган дiзнання вправi затримати особу, пiдозрювану у вчиненнi злочину, за який може бути призначено покарання у виглядi позбавлення волi, лише при наявностi однiєї з таких пiдстав:

1) коли цю особу застали при вчиненнi злочину або безпосередньо пiсля його вчинення;

2) коли очевидцi, в тому числi й потерпiлi, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на пiдозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлi буде виявлено явнi слiди злочину.

При наявностi iнших даних, що дають пiдстави пiдозрювати особу у вчиненнi злочину, її може бути затримано лише в тому разi, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постiйного мiсця проживання, або коли не встановлено особи пiдозрюваного.

Про кожний випадок затримання особи, пiдозрюваної у вчиненнi злочину, орган дiзнання зобов'язаний скласти протокол iз зазначенням пiдстав, мотивiв, дня, години, року, мiсяця, мiсця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення пiдозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою статтi 21 цього Кодексу, права мати побачення iз захисником з моменту затримання. Протокол пiдписується особою, яка його склала, i затриманим.

Копiя протоколу з перелiком прав та обов'язкiв негайно вручається затриманому i направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матерiали, що стали пiдставою для затримання.

Про затримання особи, пiдозрюваної у вчиненнi злочину, орган дiзнання негайно повiдомляє одного з його родичiв.

Протягом сiмдесяти двох годин пiсля затримання орган дiзнання:

1) звiльняє затриманого - якщо не пiдтвердилась пiдозра у вчиненнi злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здiйснено з порушенням вимог, передбачених частинами першою i другою цiєї статтi;

2) звiльняє затриманого i обирає щодо нього запобiжний захiд, не зв'язаний з триманням пiд вартою;

3) доставляє затриманого до суддi з поданням про обрання йому запобiжного заходу у виглядi взяття пiд варту. ( тобто тільки суддя може винести ухвалу про продовження сроку затримання).

У разi оскарження затримання до суду, скарга затриманого негайно надсилається начальником мiсця попереднього ув'язнення до суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу дiзнання про обрання запобiжного заходу. Якщо скарга надiйшла пiсля обрання запобiжного заходу, вона розглядається суддею протягом трьох дiб з часу надходження. Якщо подання не надiйшло або коли скарга надiйшла пiсля закiнчення сiмдесятидвогодинного строку пiсля затримання, скарга на затримання розглядається суддею протягом п'яти дiб з часу надходження.

Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених статтею 165-2 цього Кодексу. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законнiсть затримання чи про задоволення скарги i визнання затримання незаконним. Копiя постанови направляється прокурору, органу дiзнання, затриманому i начальнику мiсця попереднього ув'язнення.

На постанову суддi протягом семи дiб з дня її винесення може бути подана апеляцiя прокурором, особою, щодо якої прийнято рiшення, або її захисником чи законним представником. Подача апеляцiї не зупиняє виконання постанови суду.

Затримання пiдозрюваного у вчиненнi злочину не може тривати бiльше сiмдесяти двох годин.

Якщо у встановлений законом строк затримання постанова суддi про застосування до затриманої особи запобiжного заходу у виглядi взяття пiд варту або постанова про звiльнення затриманого не надiйшла до установи для попереднього ув'язнення, начальник мiсця попереднього ув'язнення звiльняє цю особу, про що складає протокол i направляє повiдомлення про це посадовiй особi чи органу, який здiйснював затримання. ( Стаття 106 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 3084-09 вiд 16.02.78, N 6834-10 вiд 16.04.84, Законами N 2857-12 вiд 15.12.92, N 3780-12 вiд 23.12.93, N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

Стаття 106-1. Порядок короткочасного затримання осiб,

пiдозрюваних у вчиненнi злочину

Порядок короткочасного затримання осiб, пiдозрюваних у вчиненнi злочину, визначається Положенням про порядок короткочасного затримання осiб, пiдозрюваних у вчиненнi злочину. ( Кодекс доповнено статтею 106-1 згiдно з Указом ПВР N 3084-09 вiд 16.02.78, змiнено згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84 )

Стаття 107. Допит пiдозрюваного у вчиненнi злочину

Виклик i допит пiдозрюваного провадяться з додержанням правил, встановлених статтями 134 # 136, 145 i 146 цього Кодексу.

Якщо пiдозрюваний був затриманий або до нього було обрано запобiжний захiд у виглядi взяття пiд варту, його допит проводиться негайно, а при неможливостi негайного допиту # не пiзнiше двадцяти чотирьох годин пiсля затримання. При допитi такого пiдозрюваного присутнiсть захисника є обов'язковою, за винятком випадкiв, коли вiн вiдмовляється вiд нього i його вiдмова прийнята.

Перед допитом пiдозрюваному має бути роз'яснено його права, передбаченi статтею 43-1 цього Кодексу, а також повiдомлено, у вчиненнi якого злочину вiн пiдозрюється, про що робиться вiдмiтка в протоколi його допиту. ( Стаття 107 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84, Законами N 3780-12 вiд 23.12.93, N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

Стаття 108. Строки провадження дiзнання

У справi про злочин, що не є тяжким, або особливо тяжким, дiзнання провадиться у строк не бiльше десяти днiв, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила. Якщо таку особу не встановлено, дiзнання зупиняється з додержанням вимог, передбачених статтею 209 цього Кодексу.

У справi про тяжкий, або особливо тяжкий злочин дiзнання провадиться у строк не бiльше десяти днiв з моменту порушення справи.

У разi обрання до пiдозрюваного запобiжного заходу у порядку, передбаченому статтею 165-2 цього Кодексу, дiзнання провадиться у строк не бiльше п'яти дiб з моменту обрання запобiжного заходу. ( Стаття 108 в редакцiї Закону N 3351-12 вiд 30.06.93, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001, N 2670-III вiд 12.07.2001 )

Стаття 110. Оскарження дiй i постанов органiв дiзнання

Дiї i постанови органiв дiзнання можуть бути оскарженi прокуроровi.

В разi надходження скарги прокурор зобов'язаний розглянути її протягом десяти днiв i рiшення по скарзi повiдомити скаржниковi.

Дiї i постанови органiв дiзнання можуть бути оскарженi до суду.

Скарги на дiї i постанови органiв дiзнання розглядаються судом першої iнстанцiї при попередньому розглядi справи або при розглядi її по сутi, якщо iнше не передбачено цим Кодексом. ( Стаття 110 в редакцiї Закону N 2857-12 вiд 15.12.92, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

Стаття 127. Залучення понятих

При провадженнi обшуку, виїмки, огляду, пред'явленнi осiб i предметiв для впiзнання, вiдтвореннi обстановки i обставин подiї, опису майна обов'язкова присутнiсть не менше двох понятих.

До участi у проведеннi освiдування понятi можуть бути залученi у разi, якщо слiдчий визнає це за необхiдне.

Як понятi запрошуються особи, не заiнтересованi в справi. Понятими не можуть бути потерпiлий, родичi пiдозрюваного, обвинуваченого i потерпiлого, працiвники органiв дiзнання i досудового слiдства.

Понятi, присутнi при провадженнi зазначених вище слiдчих дiй, засвiдчують своїми пiдписами вiдповiднiсть записiв у протоколi виконаним дiям.

Зауваження понятого з приводу проведених слiдчих дiй пiдлягають обов'язковому занесенню до протоколу.

За наявностi вiдповiдних пiдстав понятi мають право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходiв, передбачених законами України. ( Стаття 127 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84, Законами N 2857-12 вiд 15.12.92, N 1381-XIV вiд 13.01.2000 )

Стаття 131. Притягнення як обвинуваченого

Коли є досить доказiв, якi вказують на вчинення злочину певною особою, слiдчий виносить мотивовану постанову про притягнення цiєї особи як обвинуваченого.

Стаття 132. Постанова про притягнення як обвинуваченого

У постановi про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; мiсце i час її складання; назву справи; прiзвище, iм'я та по батьковi обвинуваченого, день, мiсяць та рiк його народження; злочин, у вчиненнi якого обвинувачується дана особа, час, мiсце та iншi обставини вчинення злочину, наскiльки вони вiдомi слiдчому, i стаття кримiнального закону, якою передбачений цей злочин.

Коли обвинувачений притягається до вiдповiдальностi за вчинення декiлькох злочинiв, що пiдпадають пiд ознаки рiзних статей кримiнального закону, в постановi про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, якi саме дiї ставляться обвинуваченому в вину по кожнiй з цих статей.

Копiя постанови негайно надсилається прокуроровi.

Стаття 133. Строк пред'явлення обвинувачення

Обвинувачення повинно бути пред'явлено не пiзнiше двох днiв з моменту винесення слiдчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого i в усякому разi не пiзнiше дня явки обвинуваченого або його приводу.

Стаття 134. Порядок виклику обвинуваченого

Обвинувачений викликається до слiдчого по телефону, телефонограмою, телеграмою або повiсткою, яка вручається обвинуваченому пiд розписку, з зазначенням часу вручення.

В разi тимчасової вiдсутностi обвинуваченого повiстка для передачi йому вручається пiд розписку кому-небудь з дорослих членiв сiм'ї, якi разом з ним проживають, житлово-експлуатацiйнiй органiзацiї або адмiнiстрацiї за мiсцем його роботи.

Обвинувачений, що перебуває пiд вартою, викликається через адмiнiстрацiю мiсця попереднього ув'язнення. ( Стаття 134 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 117-08 вiд 30.08.71, N 6834-10 вiд 16.04.84 )

Стаття 140. Порядок пред'явлення обвинувачення

При пред'явленнi обвинувачення особi присутнiсть захисника є обов'язковою, крiм випадкiв, коли вiн вiдмовляється вiд нього i його вiдмова прийнята.

Слiдчий, упевнившись в особi обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого, роз'яснює суть пред'явленого обвинувачення та вручає копiю постанови про притягнення як обвинуваченого.

Про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його сутi i вручення копiї постанови слiдчий складає протокол iз зазначенням години i дати пред'явлення обвинувачення, який пiдписується обвинуваченим, слiдчим та захисником.

У разi вiдмови обвинуваченого поставити пiдпис у протоколi слiдчий робить на ньому вiдмiтку про вiдмову вiд пiдпису i зазначає мотиви вiдмови, про що сповiщає прокурора.

( Стаття 140 iз змiнами, внесеними згiдно з Законами N 3780-12 вiд 23.12.93, N 1833-III вiд 22.06.2000, N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

Стаття 142. Роз'яснення обвинуваченому його прав на слiдствi

При пред'явленнi обвинувачення слiдчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому, що вiн пiд час провадження попереднього слiдства має право:

1) знати, в чому його обвинувачують;

2) давати показання щодо пред'явленого йому обвинуваченню або вiдмовитися давати показання i вiдповiдати на запитання;

3) подавати докази;

4) заявляти клопотання про допит свiдкiв, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування i приєднання до справи доказiв, а також заявляти клопотання з усiх iнших питань, якi мають значення для встановлення iстини в справi;

5) заявляти вiдвiд слiдчому, прокуроровi, експертовi, спецiалiстовi i перекладачевi;

6) з дозволу слiдчого бути присутнiм при виконаннi окремих слiдчих дiй;

7) знайомитися з усiма матерiалами справи пiсля закiнчення попереднього слiдства;

8) мати захисника i побачення з ним до першого допиту;

9) подавати скарги на дiї та рiшення слiдчого i прокурора.

Про роз'яснення обвинуваченому його прав слiдчий зазначає в постановi про пред'явлення обвинувачення, що стверджує своїм пiдписом обвинувачений.

( Стаття 142 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84, Законом N 3780-12 вiд 23.12.93 )

( Тобто повинна бути постанова слідчого, в якій вказані обвинувачення )

Стаття 143. Допит обвинуваченого

Слiдчий зобов'язаний допитати обвинуваченого негайно пiсля його явки або приводу i в усякому разi не пiзнiше доби пiсля пред'явлення йому обвинувачення.

Допит обвинуваченого, крiм виняткових випадкiв, повинен проводитися удень.

При допитi обвинуваченого за його бажанням може бути присутнiм захисник, а у випадках, передбачених частиною першою статтi 45 цього Кодексу, присутнiсть захисника є обов'язковою.

Обвинувачений допитується в мiсцi провадження досудового слiдства, а в разi необхiдностi # i в мiсцi його перебування.

Обвинуваченi допитуються окремо. При цьому слiдчий вживає заходiв, щоб обвинуваченi в однiй i тiй же справi не могли зноситися мiж собою.

На початку допиту слiдчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає вiн себе винним у пред'явленому обвинуваченнi, пiсля чого пропонує йому дати показання по сутi обвинувачення. Слiдчий вислухує показання обвинуваченого i, в разi необхiдностi, ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюваннi яких мiститься вiдповiдь, частина вiдповiдi або пiдказка до неї (навiднi запитання). ( Стаття 143 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 3780-12 вiд 23.12.93, N 1833-III вiд 22.06.2000, N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

Стаття 145. Протокол допиту обвинуваченого

Про кожний допит обвинуваченого слiдчий складає протокол з додержанням вимог статтi 85 цього Кодексу.

В протоколi допиту зазначаються мiсце i дата допиту; посада та прiзвище особи, яка проводила допит, i осiб, якi були присутнi при допитi; час початку i закiнчення допиту; прiзвище, iм'я та по батьковi обвинуваченого, рiк, мiсяць, день i мiсце його народження; громадянство, нацiональнiсть, освiта, сiмейний стан, мiсце роботи, рiд занять або посада, мiсце проживання, судимiсть обвинуваченого та iншi вiдомостi про нього, що виявляться необхiдними за обставинами справи.

Показання обвинуваченого та вiдповiдi на поставленi йому запитання викладаються в першiй особi i по можливостi дослiвно.

По закiнченнi допиту слiдчий пред'являє протокол обвинуваченому для прочитання. За проханням обвинуваченого вiн може бути прочитаний йому слiдчим, про що зазначається в протоколi. Обвинувачений має право вимагати доповнення протоколу i внесення до нього поправок. Цi доповнення i поправки пiдлягають обов'язковому занесенню в протокол.

Протокол пiдписують обвинувачений i слiдчий. Якщо протокол написаний на кiлькох сторiнках, обвинувачений пiдписує кожну сторiнку окремо. Якщо в допитi обвинуваченого брали участь прокурор, експерт, спецiалiст, перекладач, захисник або iншi особи, вони також пiдписують протокол. ( Стаття 145 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84 )

Стаття 146. Власноручний запис обвинуваченим своїх показань

Обвинуваченому, якщо вiн того просить, надається можливiсть написати свої показання власноручно, про що робиться вiдмiтка в протоколi допиту. Слiдчий, ознайомившись з письмовими показаннями обвинуваченого, може поставити йому додатковi запитання. Цi запитання i вiдповiдi на них заносяться до протоколу. Правильнiсть запису показань, запитань i вiдповiдей на них засвiдчується пiдписами обвинуваченого i слiдчого.

Стаття 156. Строки тримання пiд вартою

Тримання пiд вартою пiд час досудового розслiдування не повинно тривати бiльше двох мiсяцiв.

У випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цiєї статтi, розслiдування справи закiнчити неможливо, а пiдстав для скасування чи замiни запобiжного заходу на бiльш м'який немає, вiн може бути продовжений:

1) до чотирьох мiсяцiв - за поданням, погодженим з прокурором, який здiйснює нагляд за додержанням законiв органами дiзнання i досудового слiдства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який винiс постанову про застосування запобiжного заходу;

2) до дев'яти мiсяцiв - за поданням, погодженим з заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республiки Крим, областi, мiст Києва i Севастополя та прирiвняних до них прокурорiв, або самим цим прокурором у справах про тяжкi i особливо тяжкi злочини, суддею апеляцiйного суду;

3) до вiсiмнадцяти мiсяцiв - за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкi злочини, суддею Верховного Суду України.

У кожному випадку, коли розслiдування справи у повному обсязi у строки, зазначенi у частинах першiй чи другiй цiєї статтi, закiнчити неможливо i за вiдсутностi пiдстав для змiни запобiжного заходу, прокурор, який здiйснює нагляд за виконанням законiв при провадженнi розслiдування у данiй справi, має право дати згоду про направлення справи до суду в частинi доведеного обвинувачення. У цьому випадку справа в частинi нерозслiдуваних злочинiв чи епiзодiв злочинної дiяльностi з додержанням вимог статтi 26 цього Кодексу видiляється в окреме провадження i закiнчується у загальному порядку.

Строк тримання пiд вартою обчислюється з моменту взяття пiд варту, а якщо взяттю пiд варту передувало затримання пiдозрюваного, - з моменту затримання. У строк тримання пiд вартою включається час перебування особи на стацiонарному експертному дослiдженнi у психiатричнiй медичнiй установi будь-якого типу. У разi повторного взяття пiд варту особи у тiй самiй справi, а також по приєднанiй до неї або видiленої з неї справи або пред'явлення нового обвинувачення строк тримання пiд вартою обчислюється з урахуванням часу тримання пiд вартою ранiше.

Строки тримання пiд вартою пiд час досудового слiдства закiнчуються в день надходження справи до суду, проте час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матерiалами кримiнальної справи при обчисленнi строку тримання пiд вартою як запобiжного заходу не враховується. У разi вiдкликання справи iз суду прокурором на пiдставi статтi 232 цього Кодексу перебiг цих строкiв поновлюється з дня надходження справи до прокурора.

При поверненнi судом справи прокуроровi на додаткове розслiдування строк тримання обвинуваченого пiд вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору i не може перевищувати двох мiсяцiв. Подальше продовження зазначеного строку проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого пiд вартою до направлення справи до суду в порядку i в межах, встановлених частиною другою цiєї статтi.

У разi закiнчення строку тримання пiд вартою як запобiжного заходу, передбаченого частинами першою i другою цiєї статтi, якщо цей строк не продовжено у встановленому цим Кодексом порядку, орган дiзнання, слiдчий, прокурор зобов'язаний негайно звiльнити особу з-пiд варти.

Начальник мiсця попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звiльнити з-пiд варти обвинуваченого, щодо якого постанова суддi про продовження строку тримання пiд вартою на день закiнчення строкiв тримання пiд вартою, передбачених частинами першою, другою i шостою цiєї статтi, не надiйшла. При цьому вiн направляє повiдомлення особi чи органу, у провадженнi яких перебуває справа, та вiдповiдному прокурору, який здiйснює нагляд за розслiдуванням. ( Стаття 156 в редакцiї Закону N 1960-12 вiд 10.12.91, iз змiнами, внесеними згiдно з Законами N 2857-12 вiд 15.12.92, N 3351-12 вiд 30.06.93; в редакцiї Закону N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

Стаття 156. Строки тримання пiд вартою

Тримання пiд вартою пiд час досудового розслiдування не повинно тривати бiльше двох мiсяцiв.

Стаття 177. Пiдстави для проведення обшуку та порядок

надання згоди на його проведення

Обшук проводиться в тих випадках, коли є достатнi пiдстави вважати, що знаряддя злочину, речi й цiнностi, здобутi злочинним шляхом, а також iншi предмети i документи, якi мають значення для встановлення iстини в справi чи забезпечення цивiльного позову, знаходяться в певному примiщеннi або мiсцi чи в якої-небудь особи.

Обшук проводиться також i в тому випадку, коли є достатнi данi про те, що в певному примiщеннi або мiсцi знаходяться розшукуванi особи, а також трупи чи тварини.

Обшук проводиться за вмотивованою постановою слiдчого з санкцiї прокурора чи його заступника, за винятком житла чи iншого володiння особи.

У невiдкладних випадках обшук, за винятком житла чи iншого володiння особи, може бути проведений без санкцiї прокурора, але з наступним повiдомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати.

Обшук житла чи iншого володiння особи, за винятком невiдкладних випадкiв, проводиться лише за вмотивованою постановою суддi. При необхiдностi провести обшук слiдчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до суддi за мiсцем провадження слiдства. Суддя негайно розглядає подання i матерiали справи, а у разi необхiдностi вислуховує слiдчого, прокурора i за наявностi пiдстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про вiдмову в проведеннi обшуку. Постанова суддi про проведення обшуку оскарженню не пiдлягає. На постанову суддi про вiдмову в проведеннi обшуку протягом трьох дiб з дня її винесення прокурором може бути подана апеляцiя до апеляцiйного суду.

У невiдкладних випадках, пов'язаних iз врятуванням життя та майна чи з безпосереднiм переслiдуванням осiб, якi пiдозрюються у вчиненнi злочину, обшук житла чи iншого володiння особи може бути проведено без постанови суддi. При цьому в протоколi зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови суддi. Протягом доби з моменту проведення цiєї дiї слiдчий направляє копiю протоколу обшуку прокуроровi. ( Стаття 177 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84; в редакцiї Закону N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

Стаття 178. Пiдстави для проведення виїмки та порядок

надання згоди на її проведення

Виїмка проводиться у випадках, коли є точнi данi, що предмети чи документи, якi мають значення для справи ( тобто повинна бути порушена кримінальна справа - прокурор повинен підписати карточку на порушення справи ), знаходяться в певної особи чи в певному мiсцi.

Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слiдчого.

Виїмка документiв, що становлять державну таємницю, проводиться тiльки з санкцiї прокурора або його заступника i в порядку, погодженому з керiвником вiдповiдної установи.

Примусова виїмка iз житла чи iншого володiння особи проводиться лише за вмотивованою постановою суддi, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п'ятою статтi 177 цього Кодексу. ( Стаття 178 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84; в редакцiї Закону N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

Стаття 179. Обов'язковiсть видачi предметiв i документiв

Посадовi особи i громадяни не мають права вiдмовлятися пред'явити або видати документи чи їх копiї або iншi предмети, якi вимагає слiдчий пiд час обшуку i виїмки.

Видача i огляд документiв, що мiстять данi, якi становлять державну таємницю, провадяться з додержанням iснуючих правил, що забезпечують охорону державної таємницi.

Стаття 181. Особи, в присутностi яких провадяться обшук i

виїмка

Обшук i виїмка провадяться в присутностi двох понятих i особи, яка займає дане примiщення, а при вiдсутностi її - представника житлово-експлуатацiйної органiзацiї або мiсцевої Ради народних депутатiв.

Обшук i виїмка в примiщеннях, що їх займають пiдприємства, установи i органiзацiї, провадяться в присутностi їх представникiв. Пiд час обшуку по можливостi повинна бути забезпечена присутнiсть обшукуваного або повнолiтнього члена його родини, а при необхiдностi - також i потерпiлого.

Обшукуваним, понятим i вiдповiдним представникам повинно бути роз'яснено їх право бути присутнiми при всiх дiях слiдчого i робити заяви з приводу цих дiй; цi заяви пiдлягають занесенню до протоколу. ( Стаття 181 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84 )

Стаття 183. Порядок проведення обшуку i виїмки

Перед обшуком або виїмкою слiдчий пред'являє постанову особам, що займають примiщення, або представниковi пiдприємства, установи чи органiзацiї, де проводиться обшук або виїмка, i пропонує їм видати зазначенi в постановi предмети або документи, а також вказати мiсце, де переховується злочинець. У разi вiдмови виконати його вимоги слiдчий проводить обшук або виїмку в примусовому порядку. Якщо особи, якi займають примiщення, вiдсутнi, постанова про проведення обшуку або виїмки пред'являється представниковi житлово-експлуатацiйної органiзацiї або мiсцевої Ради народних депутатiв i обшук або виїмка проводиться в їх присутностi.

Проводячи обшук, слiдчий має право розкривати замкненi примiщення i сховища, якщо володiлець вiдмовляється їх вiдкрити. При цьому слiдчий повинен уникати не викликаних необхiднiстю пошкоджень дверей, замкiв та iнших предметiв.

Слiдчий має право заборонити особам, що перебувають у примiщеннi пiд час обшуку або виїмки, а також особам, якi пiд час обшуку або виїмки увiйшли в це примiщення, виходити з примiщення i зноситись один з одним або з iншими особами до закiнчення обшуку чи виїмки.

В необхiдних випадках слiдчий вправi залучати до участi в проведеннi обшуку працiвникiв органiв внутрiшнiх справ та вiдповiдних спецiалiстiв. ( Стаття 183 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР вiд 18.01.66, N 6834-10 вiд 16.04.84 )

Стаття 184. Обшук особи та виїмка у неї предметiв i

документiв

За наявностi пiдстав, передбачених частиною першою статтi 177 цього Кодексу, з метою вилучення предметiв i документiв, якi можуть мати доказове значення i якi знаходяться при певнiй особi, слiдчий може провести обшук особи чи виїмку у неї цих предметiв або документiв.

Обшук особи або виїмка у неї предметiв i документiв провадяться в порядку, передбаченому статтями 177 i 178 цього Кодексу.

Обшук особи та виїмка у неї предметiв i документiв можуть бути проведенi без постанови у таких випадках:

1) при фiзичному захопленнi пiдозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатнi пiдстави вважати, що затриманий має при собi зброю або iншi предмети, якi становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звiльнитися вiд доказiв, якi викривають його чи iнших осiб у вчиненнi злочину;

2) при затриманнi пiдозрюваного;

3) при взяттi пiдозрюваного, обвинуваченого пiд варту;

4) за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що особа, яка знаходиться в примiщеннi, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собi предмети або документи, якi мають значення для встановлення iстини в справi.

Особи, якi беруть участь у виконаннi цих слiдчих дiй, повиннi бути однiєї статi з особою, яку обшукують чи у якої проводиться виїмка. ( Стаття 184 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84; в редакцiї Закону N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

Стаття 186. Вилучення предметiв i документiв

При обшуку або виїмцi можуть бути вилученi лише предмети i документи, якi мають значення для справи, а також цiнностi i майно обвинуваченого або пiдозрюваного з метою забезпечення цивiльного позову або можливої конфiскацiї майна. Предмети i документи, якi вилученi законом з обiгу, пiдлягають вилученню незалежно вiд їх вiдношення до справи.

Всi документи i предмети, якi пiдлягають вилученню, слiдчий повинен пред'явити понятим та iншим присутнiм особам i перелiчити в протоколi обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кiлькостi, мiри, ваги, матерiалу, з якого вони виготовленi, та iндивiдуальних ознак. У необхiдних випадках вилученi предмети i документи повиннi бути на мiсцi обшуку або виїмки упакованi i опечатанi.

Стаття 187. Накладення арешту на кореспонденцiю i зняття

iнформацiї з каналiв зв'язку

Арешт на кореспонденцiю i зняття iнформацiї з каналiв зв'язку може бути застосовано лише за наявностi достатнiх пiдстав вважати, що у листах, телеграфнiй та iншiй кореспонденцiї пiдозрюваного чи обвинуваченого iншим особам або iнших осiб пiдозрюваному чи обвинуваченому, а також у iнформацiї, якою вони обмiнюються з допомогою засобiв зв'язку, мiстяться данi про вчинений злочин або документи i предмети, що мають доказове значення, i якщо iншими способами одержати цi данi неможливо.

До кореспонденцiї, на яку може бути накладено арешт, вiдносяться листи всiх видiв, бандеролi, посилки, поштовi контейнери, перекази, телеграми, радiограми тощо.

Арешт на кореспонденцiю i зняття iнформацiї з каналiв зв'язку з метою запобiгти злочину може бути застосовано до порушення кримiнальної справи.

За наявностi пiдстав, передбачених частиною першою цiєї статтi, слiдчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляцiйного суду за мiсцем провадження слiдства про накладення арешту на кореспонденцiю чи зняття iнформацiї з каналiв зв'язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матерiали справи, при необхiдностi вислуховує слiдчого, вислуховує думку прокурора, пiсля чого залежно вiд пiдстав для прийняття такого рiшення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцiю чи зняття iнформацiї з каналiв зв'язку або про вiдмову в цьому. Постанова оскарженню не пiдлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.

У постановi про накладення арешту на кореспонденцiю зазначаються кримiнальна справа i пiдстави, з яких буде провадитись ця слiдча дiя, прiзвище, iм'я та по батьковi особи, кореспонденцiя якої має затримуватися, точна адреса цiєї особи, види поштово-телеграфних вiдправлень, на якi накладається арешт, термiн, протягом якого зберiгається арешт, назва установи зв'язку, на яку покладається обов'язок затримувати кореспонденцiю i повiдомляти про це слiдчого.

У постановi про зняття iнформацiї з каналiв зв'язку зазначаються кримiнальна справа i пiдстави, з яких буде провадитись ця слiдча дiя, прiзвище, iм'я та по батьковi особи, з каналiв зв'язку якої має знiматись iнформацiя, точна адреса цiєї особи, види цих каналiв, термiн, протягом якого знiмається iнформацiя, назва установи, на яку покладається обов'язок знiмати iнформацiю i повiдомляти про це слiдчого.

Постанова про накладення арешту на кореспонденцiю чи зняття iнформацiї з каналiв зв'язку направляється слiдчим начальнику вiдповiдної установи, для якого вона є обов'язковою.

Начальник вiдповiдної установи затримує кореспонденцiю або знiмає iнформацiю з каналiв зв'язку i протягом доби повiдомляє про це слiдчому.

Арешт накладений на кореспонденцiю скасовується, а зняття iнформацiї з каналiв зв'язку припиняється пiсля закiнчення термiну, встановленого для виконання цих слiдчих дiй постановою суддi. Слiдчий скасовує арешт, накладений на кореспонденцiю, або припиняє зняття iнформацiї з каналiв зв'язку, коли у здiйсненнi цих заходiв вiдпадає необхiднiсть, при закриттi кримiнальної справи або при передачi її прокуроровi в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Постанова виноситься в режимi, який забезпечує нерозголошення даних досудового слiдства або оперативно-розшукової дiяльностi. ( Стаття 187 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84; в редакцiї Закону N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2670-III вiд 12.07.2001 )

Стаття 189. Обов'язковiсть вручення копiї протоколу обшуку

або виїмки

Другий примiрник протоколу обшуку або виїмки, а також другий примiрник опису вручається особi, у якої проведено обшук або виїмку, а в разi її вiдсутностi - повнолiтньому членовi її сiм'ї або представниковi житлово-експлуатацiйної органiзацiї чи мiсцевої Ради народних депутатiв.

При проведеннi обшуку або виїмки на пiдприємствi, в установi або органiзацiї другий примiрник протоколу i опису вручається представниковi пiдприємства, установи або органiзацiї.

При наявностi в протоколi зауважень на неправильнi дiї, допущенi пiд час обшуку, слiдчий не пiзнiше двох днiв повiдомляє про це прокурора, який здiйснює нагляд за слiдством. ( Стаття 189 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84 )

Стаття 190. Проведення огляду

З метою виявлення слiдiв злочину та iнших речових доказiв, з'ясування обстановки злочину, а також iнших обставин, якi мають значення для справи, слiдчий проводить огляд мiсцевостi, примiщення, предметiв та документiв.

Огляд мiсця подiї у невiдкладних випадках може бути проведений до порушення кримiнальної справи. В цих випадках, при наявностi для того пiдстав, кримiнальна справа порушується негайно пiсля огляду мiсця подiї.

Про результати огляду слiдчий складає протокол.

Огляд житла чи iншого володiння особи проводиться лише за вмотивованою постановою суддi, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п'ятою статтi 177 цього Кодексу. Постанова суддi оскарженню не пiдлягає.

У невiдкладних випадках, пов'язаних iз врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднiм переслiдуванням осiб, якi пiдозрюються у вчиненнi злочину, а також за письмовою згодою володiльця огляд житла чи iншого володiння особи може бути проведено без постанови суддi.

Для проведення у невiдкладних випадках огляду мiсця подiї в житлi чи iншому володiннi особи, який здiйснюється за її заявою або повiдомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разi вiдсутностi цiєї особи або неможливостi отримати вiд неї згоду на проведення невiдкладного огляду мiсця подiї, рiшення суду не потребується.

У випадках, передбачених частинами п'ятою i шостою цiєї статтi, слiдчий в протоколi огляду обов'язково зазначає причини, що обумовили проведення огляду без постанови суддi, та протягом доби з моменту проведення цiєї дiї повiдомляє про здiйснений огляд житла чи iншого володiння особи та його наслiдки прокурора, який здiйснює нагляд за досудовим слiдством. ( Стаття 190 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 117-08 вiд 30.08.71, Законом N 2533-III вiд 21.06.2001 - набуває чинностi з 29.06.2001 )

Стаття 191. Порядок проведення огляду

Огляд проводиться в присутностi не менше двох понятих i, як правило, удень.

Слiдчий може запросити для участi в оглядi спецiалiстiв, не заiнтересованих в результатах справи.

В необхiдних випадках слiдчий проводить вимiрювання, складає план i креслення оглянутого мiсця та окремих предметiв, а також по можливостi фотографує їх.

Органи внутрiшнiх справ зобов'язанi подавати слiдчому допомогу в проведеннi огляду.

Огляд предметiв i документiв, вилучених пiд час огляду мiсця подiї, при виїмцi або обшуку, а також пред'явлення їх пiдозрюваному, обвинуваченому, потерпiлому та iншим особам слiдчий проводить на мiсцi подiї, обшуку або виїмки, а у випадках, коли це неможливо, - за мiсцем провадження у справi. ( Стаття 191 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6834-10 вiд 16.04.84 ).

Матеріял надав заступник Гетмана Українського Звичаєвого козатства полковник Влад Тимошенко. Авторський сайт - http://runvira.kiev.ua.


	З 1994 року Деревицький працює на фахову підтримку торговців та перемовників: пише книги, доглядає сайт, проводить відкриті та корпоративні тренінги.

Кримінально - Процесуальний кодекс