Майстерність Черчілля

Про Черчілля кажуть, що він мобілізував англійську мову і послав її на поле бою. Це був прекрасний оратор, великий дотепник і творець афоризмів.

На жаль, через відмінність політичних систем та намагання відмежувати радянський простір від світових процесів і культури, вкласти все в прокрустове ложе лише російської інтерпретації, ми не мали змоги доторкнутися до мовних скарбів цього видатного лідера. Та й при перекладі вони часто втрачають свій неповторний колорит.

Майстерність Черчілля як оратора, що вивищується серед багатьох лідерів - не божий дар, а результат колосальної праці. Зважити хоча б на те, що в юності він брав уроки дикції і навіть серйозно осмислював можливість хірургічної операції, бо мав природну ваду - трішечки шепелявив. Цей англієць мав дивовижну пам'ять, міг цитувати довжелезні поеми, які прочитав кілька тижнів тому. Та, незважаючи на це й блискучу ерудицію, Черчілль ніколи не виголошував промови без аркуша. Якось, ще під час ранньої парламентської кар'єри, з ним стався прикрий випадок - посередині промови забув, про що хотів говорити, вдався до відступів і втратив зв'язок. Це послужило добрим уроком. Відтоді кожен виступ готував по кілька днів, а свою першу головну промову в парламенті шліфував шість тижнів. Навіть під час найважчої воєнної кризи 1940 року він сказав: "Я не пошкодував 12 годин, щоб підготувати промову для Палати Громад".

Його надихаючі промови підносили дух армії й народу. Одна лише фраза, сказана ним у 1940-му: "Мені нічого запропонувати, окрім крові, важкої праці, сліз і поту", стала хрестоматійною в британських підручниках історії.

Багато його ущипливих епіграм були заготовками:

"Ти змушений будеш заснути, коли я говоритиму?" - запитав його друг, член парламенту.

"Ні, це абсолютно добровільно".

Його близький товариш лорд Біркенхед якось сказав: "Уїнстон витратив найкращі роки свого життя, пишучи експромти". А Черчілль стверджував, що блискучі експромти існують лише в уяві слухачів, насправді ж ці квіти вирощені в теплиці.

Ще під час служби в Індії - тоді йому виповнилось 24 роки - Черчілль написав короткі роздуми "Ораторське мистецтво у риштованні" ("The Scaffolding of Rhetoric"), в яких визначив чотири конструктивні принципи ефективного спілкування, яких додержувався протягом своєї кар'єри.

Перше - це правильна вимова або дикція. Він вважав, що знання мови визначається красивою вимовою та точним відчуттям семантики слова. Немає нічого кращого в ораторському мистецтві, ніж постійне використання затаєних можливостей слова. Як правило, він уникав довгих, з кількома наголосами і віддавав перевагу коротким. "Короткі слова більш давні, отже, їх краще розуміють", - твердив він.

Фрази у його промовах також були короткими, без жаргону та заплутаних конструкцій. Складні речення провокують появу іншого значення, розмивають ясність і свідчать про заплутаність думки, вважав Черчілль.

Він ненавидів канцеляризми й обурювався, коли хтось говорив "відповідь позитивна" замість сказати "так". Коли міністр продовольства, відповідальний за харчові раціони під час Другої світової війни, запропонував створити "Центри громадського харчування" , Черчілль сказав, що така назва нагадує йому робітні чи виправні доми. Центри повинні, на його думку, носити назву "Британські ресторани". Мовляв, у кожного це асоціюватиметься з хорошою їжею. Навіть якщо, окрім назви, там не буде нічого більше.

Другим принципом Черчілль вважав ритм. Сила впливу звуку на людину величезна, а отже, це необхідно розумно використовувати. Дуже добре навчитись балансувати фразами, щоб утворилась рима. Нехай краще промова нагадує білий вірш, ніж прозу. І тут, звичайно, також легше оперувати короткими словами, ніж довгими, бо останні переривають ритм. Хтось зазначив, що Черчілль був поет, котрий працював у прозі. Це до деякої міри нагадувало псалми. Ось зразок його нотаток до однієї з промов 1922 року (Churchill, London. heinemann. Documentary companion volumes to the official biography. - Vol.1, part 2):

Це жахливе розчарування XX століття!
Як страшно і як сумно!
Серія нещасливих подій, які затьмарили
перші 20 років.
Ми бачили занепад у кожній країні:
послаблення уз,
виклики принципам,
загнивання віри,
танення надій.
Це загрожує структурі
й існуванню цивілізованого суспільства.
Ми бачили, як в різних частинах світу
ті чи інші країни
встановлювали порядок, мирне,
процвітаюче суспільство цивілізованих країн.
А нині знову впали
в банкрутство, жорстокість та анархію.

Третім принципом було накопичення аргументів. Серія фактів допомагає побачити і сформувати точку зору, і кожен з них, підсилюючи один одного, створює архітектоніку висновку.

Четвертим принципом стала аналогія. Це було наче другою натурою Черчілля - завше шукати фрази, які містять аналогію. Кажуть, він зібрав їх стільки, що можна видати книгу середніх розмірів. Сила аналогії в тому, що вона робить речення правдивим, переконливим і таким очевидним, що інколи вже непотрібні ніякі пояснення. До того ж її вплив наростає при яскравій уяві.

Окрім цих моментів, майстерність Черчілля полягала в здатності створювати кульмінаційний момент, який він умів довести до обеззброюючого ефекту, а коли треба - то й до смішної розв'язки.

Від підлеглих він вимагав скорочувати документи. Лінощами називав невміння спресувати думки до розумних меж. Казав: "Говоріть чітко, в кількох словах. Вся інформація повинна вміщуватися на одному аркуші". Він навіть поширив пам'ятку під назвою "Стислість", де давав рекомендації щодо роботи.

"Нам доводиться читати багато документів. Майже всі вони занадто довгі, - писав Черчілль. - Це забирає час, енергія спрямовується на пошук суті", а тому просив усіх колег додержуватись кількох норм. (Martin Gilbert. The Churchill War Papers. Companion volume to official biography containing World War 11 documents. - New York. - Norton, ed., 1993-1995):

Мета документа має бути викладена в серії стис лих параграфів.

Якщо матеріал містить детальний аналіз якихось складних факторів чи статистику, то це має бути винесене в додатки.

Уникати загальних фраз на початку та наприкінці тексту.

Часто вважав за достатнє викласти проблему ли ше в тезах і при потребі дати усні пояснення.

Він вважав, що неохайне вживання слів відображає такі ж думки і справи. Через те запропонував ввести в морських силах письмовий екзамен, щоб офіцери показали своє вміння складати звіт коротко і стисло, водночас не пропускаючи суттєвих моментів. Сам він міг написати на документі коментар одним словом: "Дріб'язкової"

Оце прагнення впіймати точну суть слова і вправно його використати і було ключем його знаменитого гумору. Він використовував іронію і грав словами. Водночас, спілкуючись з оточенням, він цікавився деталями і тримав кожного насторожі і готовим діяти.

Хоча Черчілль часто був дотепним, гострим і прямим, він був ще й майстром м'яких послань без притаманних йому жовчних виразів.

Найближчі відкриті тренінги Деревицького