Що вас дратує?

Дізнавшись, скільки менеджери витрачають на антидепресанти, ми запитали: Що вас дратує?

Сергій КАРАМНОВ, президент компанії Real Estate Solutions

– Насамперед мене дратує ставлення деяких замовників до результатів нашої роботи. Іноді люди платять гроші, замовляють нам маркетингові дослідження, а їхніх результатів не використовують. Хтось «відчуває, що слід вчинити інакше», комусь «друзі рекомендують інший підхід». Переконувати проблемних замовників важко, вони розуміють, що помилялися, тільки тоді, коли падають обсяги продажу, скорочуються фінансові надходження, загалом, бізнес починає давати збої.

Приміром, нещодавно до нас звернулася фірма з проханням провести дослідження й розробити концепцію торговельно-розважального центру в місті N. Ми з’ясували, що доходи місцевого населення – середні, їхня платоспроможність невисока, відповідно – успіх підприємства безпосередньо залежить від рівня цін у торговельному центрі. Замовник же хотів створити крутий центр із ресторанами на кшталт закладів «Козирної карти», його мотивація: «щоб не соромно було посидіти з друзями». Намагаючись переконати замовника, ми його ледь не втратили.

Олексій ЧАЙКА, директор компанії «Архітектура і Технології»

– Головний подразник – непрофесіоналізм. На мій погляд, краще взагалі не починати якусь справу, ніж працювати абияк. Хоча іноді непрофесіоналізм пов’язаний не так з рівнем кваліфікації однієї сторони, як з несправдженими очікуваннями іншої. Дуже дратує байдужість!.. Наприклад, коли офіс-менеджер відсутній, а інші співробітники беруть слухавку так, немов роблять комусь велику послугу.

Зовнішній дискомфорт мене зазвичай не хвилює, напружує, щоправда, відсутність місця на столі до кінця робочого тижня, але й це дає привід помізкувати про самоорганізацію. А ось затори на київських дорогах справді дратують: щоб кудись дістатися, іноді доводиться вибудовувати цілі логістичні схеми. Хоча, за великим рахунком, розуміючи, що у більшості випадків ти сам у всьому винен (вибрав не той маршрут, не тих партнерів, не той кабінет), почуваєшся легше.

Ігор ЄВЧУК, категорійний менеджер компанії HP у країнах СНД

– Кожен співробітник великої міжнародної корпорації знає: базова бізнес-етика не допускає проявів негативних емоцій, хоч би якою складною була ситуація. За час роботи в Україні нам довелося долати і роздратування, і розпач, і багато іншого, але ми впевнені – проблеми подоланні. Хоча є низка факторів, на які слід зважати у веденні бізнесу апріорі, інакше – емоційного негативу не уникнути. У зв’язку з цим дещо дратує нестабільність політичної ситуації – часті зміни керівництва держави, що провокують корекцію бізнес-правил, проблеми при відшкодуванні ПДВ, зміни митних процедур тощо. Але до проблем такого рівня треба ставитися по-філософськи.

Сидір КІЗІН, партнер юридичної фірми «Бондарчук, Кізін, Чібісов і Партнери»

– Мене, як і багатьох моїх знайомих, іноді дратують спека, затори на дорогах, люди, які не вміють або не хочуть домовлятися, і багато інших дрібниць. Утім, на роботі я намагаюся не дратуватися – професія зобов’язує бути розсудливим і врівноваженим. Саме ці риси (плюс – компетентність і досвід) цінують у юристах клієнти, які розраховують на тверезість наших думок навіть тоді, коли самі її давно втратили.

Дмитро САФОНОВ, керівник департаменту маркетингу компанії «Ромпетрол Україна»

– У нашій компанії є кодекс, що визначає будь-які відносини: з бізнес-партнерами, з колегами, із суспільством... Може, це когось здивує, але в нашій компанії не прийнято дратуватися, а оскільки кожна людина більшу частину часу проводить на роботі, то звичка дотримуватися внутрішнього кодексу компанії переноситься на повсякденне життя. Нормальна атмосфера на роботі позитивно впливає на поводження людини в сім’ї, з друзями, у театрі або барі. Тому дратуюся я в одному випадку – якщо зустрічаю нетолерантну, некультурну людину.

Віталій ТИЩЕНКО, гендиректор ABBYY Україна

– Серйозний стресовий фактор – ненадійність підрядчиків і партнерів, через це всі твої зусилля можуть бути зведені нанівець. Тому золоте правило нашої компанії – при підготовці будь-якого проекту співпрацювати з перевіреними фірмами й компетентними людьми. Щоб зайвий раз не дратуватися.

Ірина ДІДКОВСЬКА, юрисконсульт компанії «Консалтинг Груп»

– Я розділяю суб’єктивні подразники на професійні й особисті. Якщо з першими можна хоч якось боротися, точніше – миритися, то з другими – суцільні проблеми. Передусім дратують затори на київських дорогах. Хоча й з них можна отримувати позитивні емоції – оскільки всі водії усвідомлюють, що вирішення проблеми від них не залежить, то часто в процесі руху з розумінням усміхаються один одному. Дратує відсутність політичної стабільності й оптимізм уряду, що не звертає уваги на те, що ціни зростають, аграрний сектор розвалюється, а світлі голови виїжджають за кордон.

Як професіонала, мене дратує недосконалість законодавства (найприкріше те, що чудові, потрібні законопроекти припадають пилом в комітетах ВР). Серйозний подразник – вітчизняна система освіти, яку, виявляється, реформують на краще. Я в це не вірю й можу тільки співчувати нашим дітям. Взагалі, вважаю, що корінь будь-якого роздратування – відсутність можливості впливати на його джерело. Доводиться вчитися абстрагуватися від багатьох речей.

Євген МАТВІЙЧУК, керівник відділу поставок компанії «Твістер»

– Мене дратує, коли офіс-менеджер з’єднує мене з людьми, які не мають жодного стосунку до мене і моєї роботи. Секретар, один раз запам’ятавши, що я укладаю договори поставок, реагує на слово «договір» бездумним набором мого внутрішнього телефонного номера. У результаті мені доводиться возитися з людьми, вислуховувати їх, вникати в їхні проблеми і переключати на того чи іншого працівника. Це нервує навіть більше, ніж тупість деяких підлеглих – торговельних представників.

Загалом я людина спокійна, можна сказати, терпляча, але не можу пояснювати одне й те саме по сто разів. Зокрема, відповідно до внутрішнього розпорядку фірми при оформленні договору поставки необхідний певний пакет документів, без нього юристи договір не розглядають. Тож кожен торговельний представник чомусь вважає своїм обов’язком пояснити мені, що без низки документів можна обійтися. Кожен вважає себе директором, а сам він встановлює нікому незрозумілі правила!

Джерело: "КОНТРАКТИ". .

Найближчі відкриті тренінги Деревицького