Хлопець заробляв на життя по фуршетах

За день мав 30–40 гривень і безплатний харч

Щодня в Києві проходить із десяток прес-конференцій, презентацій, дегустацій, виставок. Часто на них організовують фуршети. Людей, які ходять на презентації заради цієї, останньої, частини заходу, називають фуршетниками.

Три роки тому 28-річний Сергій приїхав із Донецька до Києва. Влаштувався в рекламну агенцію менеджером із продажу рекламних площ.

– У столиці ”домашні” гроші швидко закінчилися, – розповідає хлопець. – Роботи було небагато, за неї платили мало. Тому доводилося якось викручуватися.

Каже, що фуршетник – це професія. Поїсти й випити на дурничку не головне. Важливо зуміти винести кілька пляшок гарного коньяку, шампанського, вина та бутербродів. Коньяк можна продати за 10 грн, шампанське за 5, хороше вино беруть і по 15 грн за пляшку. Зазвичай спиртне фуршетники продають у кафе й буфети. На такій випивці хлопець за вечір мав 30–40 грн.

Головна зброя фуршетників – анонси подій. Наприклад, в інформаційному агентстві УНІАН можна взяти розклад прес-конференцій на тиждень. Там вказують, що, о котрій годині та за якою адресою відбуватиметься. Зазвичай в кінці жирним шрифтом пишуть: ”Після закінчення заходу – фуршет”. Професіонали вибирають ”найцікавіше”. Досвідчені фуршетники знають, хто з організаторів як годує.

Щоб потрапити на захід, іноді достатньо подзвонити та акредитуватися від невідомого видання. Але це спрацьовує не завжди. Тоді людину виручають артистизм і ”ефект невидимки” – треба впевнено йти в натовпі. Дуже важливо мати пристойний вигляд.

– Уяви, – продовжує Сергій, – до під’їзду підкочує машина, з неї виходить гарно вбраний чоловік. Він недбало кидає водієві: ”Забереш мене години через дві”. Потім приєднується до людей, які заходять у приміщення, вітається, жартує. Охоронці на таких і уваги не звертають. Думають, що це хтось з організаторів.

Але, як каже Сергій, іноді в охорону ставлять таких хлопців, які й у президента запрошення вимагатимуть. На такі тусовки краще не ходити, радить він.

На фуршеті можна вибрати одну з двох ролей. Або розчинитися в натовпі, стати непомітним. Або навпаки – бути в центрі уваги. Для цього треба вміти говорити на професійному рівні. Знати нові анекдоти, уміти вчасно вставити слово й вислухати співрозмовника.

– Люди люблять розповідати, – пояснює хлопець. – Якщо ти уважно їх слухаєш, стаєш майже своїм. А хто свого вижене?

Трофеї – пляшки з шампанським чи коньяком – треба забирати сміливо й швидко. Головне не метушитися і не дзвеніти посудом. А плавно запихати в сумку все, що приглянулося. Це, зазвичай, роблять під час танців, коли гасять світло. Та найкраще віднести ”здобич”, наприклад, в туалет, заховати за бачком. Потім одягаєте пальто, йдете в туалет і переховуєте все у кейс. Головне пам’ятати – не напиватися, не шуміти і не базікати, радить Сергій.

– Охоронці в обличчя знають більшість халявників. Але часто нічого не можуть вдіяти, – продовжує він. – Що зробиш, коли людина виходить зі свята з сумкою випивки, але в компанії солідних людей? Не буде ж охоронець влаштовувати скандал.

У скрутні часи Сергій брав участь у багатьох пікетах, роздавав рекламу і ходив на фуршети. За місяць набігало 1500–1700 грн. Зараз працює у великій державній структурі в центрі міста. Але все одно заходить на фуршети.

Джерело: "Газета по-українськи".