Провокативні трофеї експедиції за межи продажу

Сенс будь-якої проблеми залишиться незбагненним доти, доки ми не вийдемо за межу цієї проблеми.

Аби тому, хто заблукав, відшукати вихід із лісу, то йому варто вилізти на дерево та подивитися в серпанок далечини - чи не грає там сонячними бліками річка та чи не видно диму якоїсь домівки?..

Цінність та влучність власного життя теж можна безпомилково оцінити, лише пішовши з нього.

Два роки тривала моя подорож за межі продажу. Ні, я покинув у цьому колі не вщент усе - тривала робота і виходили мої нові книги, а тренінги, безперечно, не припинялися. Але фокус особистих зацікавлень на два роки вийшов за межу теми перемовин та продажу - два роки я досліджував мистецтво фотографії та мандрував.

Можливо, відлуння цього захоплення у вигляді аматорських нотаток теж згодом перетвориться на книгу, але нарешті сформувалось почуття, що я готовий повернутися.

Два роки мандрівного світлярства та блукання Європою нарешті сформували потребу поділитися новим баченням головної справи життя. Я відчув, що в старих програмах моїх тренінгів, які довершено та остаточно відпрацьовані за дванадцять років тренерської практики, вже відчувається підґрунтя нового щабля колишньої ідеології. Головною нотою є, мабуть, ставлення до особистого штибу спілкування та перемовин.

… У старих містах існують місця, до майже фізично відчувається перенасичення мурів та дзвіниць спалахами та поглядами крізь видошукач. Такі “заклацані” місця не стають менш цікавими, але вони слугують своєрідним викликом: “А чи можеш ти саме тут зробити такий кадр, віднайти такий ракурс, які ще не віддавались нікому?”

Після отямлення цього я почав хворобливо вдивлятися в сенс тих бізнесів, до яких доторкався. І це спонукало до похмурого відкриття: нас оточують похмурі бізнеси, які не створюють анічого нового і лише в гіршій якості відтворюють щось старе та устатлене. Завдяки цьому особливу радість почали приносити зустрічи з тими, хто чимчикує по цілині, хто “прокладає прутень до Ольстера” власним смаком та розсудом, на власний ризик та на свій штиб.

Серед решти надбань ці роздуми сформували вдоволення від найголовнішого вчинку цих двох років - відмови від посередників.

Але тут моїм завданням є не душевний стриптиз, а, як завжди, - провокація. Я палко бажаю спровокувати читача до роздумів про власний бізнесовий шлях та перемовний штиб. І - а чи певні ви, що ланцюг посередників не спотворює яскраву відмінність вашої справи?

Ну а задля отямлення того, що ж є своїм, щиро раджу: опріч продажу варто мати якийсь небізнесовий прихисток, де ми можемо неупереджено отямити самих себе. Це може бути і фотографія, і мандри, і гурток народного співу…

Найближчі відкриті тренінги Деревицького