Нещодавно отримав цікавого листа. Учасник одного з колишніх тренінгів щиро дякував за подаровану на програмі "ідею встановлення контактів". Чесно визнаю, я ледве згадав той випадок, і те, що ж я тоді йому порадив.
Проте слухач мені все розтовмачив. Як виявилося, його вельми вразила "своєю простотою" та ефективністю пропозиція написати листа і без зайвого гонору попросити про зустріч: "Можливо, ми з Вами і не віднайдемо перетину наших інтересів, проте дуже хочеться просто познайомитись. А якщо нам повезе, то колись такий перетин наших бізнесів легко та випадково віднайдеться."
Найцікавішим у листі був той подив, з котрим колега розповідав про неможливість домовитись з потрібною людиною за допомогою докладних і прорахованих переконань та навпрочуд легка згода на зустріч у відповідь на лист, майже позбавлений будь-яких переконливих аргументів.
Я довго не міг отямити, що так приголомшило мого кореспондента. І лише згодом з'явилася одна версія...
Ми схильні все аж надто ускладнювати.
Навіть у найпростішому ми призвичаїлись вигадувати зайві складнощі. Ми звикли стріляти з гармати по горобцях та застосовувати класичну логіку у побутовому спілкуванні. Проте зустрічі, знайомства та розмови - це нормальний елемент звичайної буденної роботи. І можливо задля дивної легкості та успіху достатньо просто відмовитись від намагань застосувати шахові розрахунки для легкої партії в шашки на недільному пікніку.
А потім я згадав, як всі ці роки із жалем спостерігаю на тренінгах за судомними намаганнями "зробити розумну пропозицію" замість того, щоб просто жваво підтримати людську розмову з потенційним партнером...