Продаж “під фанєру”

Естрада навчила співати без голосу. Це називається - “під фанєру”.

Тобто, та особиста робота, яку спокон віку виконували співаки, тепер або відірвана від виконавця у часі (запис), або із відривом у часі ту роботу виконує цілий гурт.

Технологію попси ретельно вивчают попсовики від комерції.

Менеджерам пишуть сценарії і жива розмова фальшується “фанєрою”.

Докладні корпоративні стандарти часто-густо стають справжніми поведінковими милицями: замість природніх реакцій торговий персонал шкутильгає на протезах регламентованих дій.

Аргументація, якою колись було просякнуто комерційні розмови, делегується рекламоносіям. І персонал вже звик замість бесіди розпочинати демонстрацію картинок. Продаж перетворюється на “фанєрний” комікс.

Пригальмованість клієнта долають тепер не розумом і не зверненням до почуттів, а “фанєрою” розроблених маркетологами акційних цукерок.

І остаточно затьмарює особу виконавця “підтанцьовка” мерчендайзінгу.

Це не кепське і це не добре. Просто у кожного бізнесу - свій власний шлях. Маєш гроши на “фанєру” - наймай зомбі і не хвилюйся: реклама та маркетингові заходи клієнта дочавлять. Бракує грошенят - не забувай про можливості особистого продажу та живого, натхненного контакту з клієнтом.

Не люблю попсу. Нудить мене від “фанєри” - і від естрадної, і від бізнесової…

Найближчі відкриті тренінги Деревицького