У торговців, котрі працюють за наймом, інколи доводиться знаходити вельми цікаві настрої. Сьогодні почув дивну річ. Менеджер з продажу скаржився:
- Сумно працювати. Приходиш, а тут кожного дня одне й те саме.
- А ви бажаєте кожного дня мати якесь шоу?
- Та ні, але просто нудно...
Відразу пригадав:
Здесь, как на пляс Пигаль,
Весельем надо лгать,
Тоскою никого не удивишь...
Монмартр у костра,
Сегодня - как вчера,
И перестань, не надо про Париж...
Це не жарт: сучасників час від часу треба плескати по плечу і заспокоювати тим, що роботу нам надано за гріхи наші та "у поті лиця свого ти будеш здобувати хліб..."
А ще згадав, як батько колись помітив, що з сином щось коїться, запитав, а я не витримав і пожалівся:
- Закохався...
Батько здивовано перепитав:
- То ти що - не знаєш, що робити?
- Ні, - зніяковів я. - А що?
І отримав урок: "Треба мучитись та страждати".
Робота може бути і важкою, і не веселою. Це нормально. Існує те, що треба терпіти. Хоча така порада сподобається не всім...