Колись руський президент Єльцин взагалі не вийшов на розмову. Він прилетів до Рейк'явіку, його зустрічали біля трапу, а він просто спав у літаку. Так, це вже ганебний екстрім, але це також і підказка.
Якщо ми декілька разів докладаємо шалених зусиль, але кожного разу немовби з поважних причин зустріч не відбувається, то чи нема шансу спровокувати зворотню течію - коли зустрічі вже буде домогатися супротивник?..
Взагалі, в таким містах як Москва, яке називають "містом одніє денної зустрічи" через украй проблемне пересування, де обминути вуличні корки можна лише за допомогою гелікоптера, спізнення давно вже стали нормою. Аби не мати розчарування через дуже вірогідне запізнення співрозмовника, там до цього треба просто звикнути і враховувати вади урбаністики так, як колись світ почав ураховувати схильність Єльцина до пиятики.
Ну і ми теж завжди вільні влаштувати пригоди, які можуть бути не тільки ефектним виправданням нашого спізнення, але й дуже цікавим підґрунтям для нового перемовного раунда.