Тиждень тому на тренінгу несподівано я знайшов палку підтримку групою ідеї, котру всі та завжди сприймали дуже спокійно. Тоді я сказав:
– Дуже часто торговий персонал просто паразитує на зусиллях лінійних керівників. Самі вони думати не хочуть. Через це приходять та питають, як чинити з тим чи з іншим клієнтом. І чим більше допомагаємо, тим менших вони бажають зусиль вкладати у власне думання наступного разу.
Група директорів відразу заворушилася – "Так! Так!" І це дійсно так.
Інколи навіть легше зробити самому, аніж братися за допомогу. Проте колись терпець нарешті має урватися. І тоді ви вперше гримните на тих, хто прийшов за порадою:
– Це не моя, це – твоя робота. Ти теж мусиш думати, мусиш сам приймати рішення. Вийди, сядь в коридорі на батарею, а за десять хвилин зайдеш та запропонуєш мені два варіанти. А я тоді допоможу тобі з них обрати один.
Два запропоновані варіанти ще є сенс перетворити на справжній захист: нехай викладе переваги та вади кожного. І тоді з'ясується, що найкращий варіант він вже бачить і сам.
Така вже доля керівника: мусимо не тільки змушувати працювати, але і вчити думати.