Як вони з цим потім живуть?

Це питання, на котре я не маю надії отримати відповідь...

Ті учасники тренінгів, котрі програму відпрацювали з задоволенням, котрі відчутно озброїлись суттєвими навичками - вони часто повертаються. І це навіть не повернення на тренінги бо частіше перетинаємось просто в житті. Принаймні, за декілька років це вже вони самі звертаються - за навчанням власного персоналу. Вони дуже часто задають питання, звітують про перемоги в своїх радісних "є-мейлах".

Але в які нетрі йдуть ті, для кого програма стала сумним відкриттям власної недолугості, власної недовершеності, власних важких проблем?

Мене часто звинувачують у зайвій м'якості. Особливо - власники бізнесів та замовники тренінгів:

- Нащо ви їх захищаєте? Тут треба просто драти! Драти нещадно!

Інколи доводиться відповідати так:

- А уявіть собі цю людину - з таким комплесом новин. Сьогодні з'ясувалося, що він якась нездара - що він не здатен чути, не здатен пам'ятати, не здатен думати, не здатен спілкуватися. Уявіть, як такий парубок сьогодні піде додому. Про що буде думати. Як буде переживати. А якщо на додаток його ще "видрати"?

- Та він сьогодні закладе чарку за комірець і все забуде! З нього ж як із гуся вода! Драти треба - саме задля його доброї пам'яті!

Але я буду і надалі захищати тих бідолашних менеджерів, котрі до комерції потрапили випадково. Котрі просто трохи заблукали в житті. Бо мені дійсно важко уявити - як ґрунтовно треба задуматись про життя, коли дізнаєшся про цю свою дивну та несподівану нездатність нормально розмовляти...

Найближчі відкриті тренінги Деревицького