Стилістичні уроки тайм-менеджменту

Нещодавні спостереження за вечірнім життям однієї родини примусили згадати дитинство та діда, а також виклали цікавий урок.

Це була цілком нормальна родина, без якихось особливих аномалій та вад. Просто мою увагу було загострено зміною обставин та особливим ставленням до цієї родини.

Батько цієї родини працює в офісі, торгує мобільним зв'язком, він - продавець-консультант і звати його Костянтином. Різні проблеми, пов'язані з його задоволенням роботою, нас не обходять... Цікавим стало інше. Я отямив, що весь вільний вечірній час мого знайомого був зайнятий пошуками якогось наповнення для пауз. Після повернення з роботи він провів павзу в очікуванні вечері - увімкнув телевізор і погортав канали. Після вечері була пауза очікування купання дитини - Костя дістав свою рибальську валізку та хвилин двадцять затьмарено перебирав гачки та блесни. Після купання Костя зайшов в інтернет і якийсь час витратив на вбивство спаму. В наступну павзу Костя гортав фотожурнал, очікування кави пожвавив потертим і вже майже позбавленим кольору кубіком Рубіка, наступна довга павза всотувала неуважне вивчення книжкових полиць, а з однією з віднайдених книжок Костя пішов закатувати останню паузу перед сном...

Я раптом отямив, що мій дід жив якось не так. Принаймні, всі мої спогади напомповані його справами. Втомившись від роботи на дворі, дід сідав на лавку і гострив сокиру. Відволікшись від ремонту паркану, колов тріски для багаттячка. А на городі, раптом встромивши лопату в землю, дід підтягував ключом кран на трубі водогону...

Ми загубили вміння легко та природньо відкривати чекання наших справ. Сучасне життя чи то примусило, чи то звабило звичкою, не доробивши чогось одного, вже шукати, чим закрити павзу перед чимось іншим. І занадто часто весь вільний час стає такими чопіками в дірочках зміни занять.

Так, життя помінялося. Робота відірвалася від тіла: вона тепер лежить десь у далекому офісі. Ми ховаємось у вечірніх фортецях наших квартир і всі нагадування про те, що життя, взагалі, ще триває, продертися до нас вже не можуть. А потім один зі знайомих костянтинів скаржиться на те, що життя минає порожньо та бездарно, що ніяких фахових зрушень він вже й не чекає. Але ж і вдень, і вночі, і в тих клятих паузах все одно лишається можливість зробити щось суттєве для змін! Для цього потрібна дрібниця: незначне стилістичне переотямлення змісту буднів та винищення порожніх пауз, котрі давно перетворилися на головний зміст буденності...

До речі, після того, як доклацаю цей текст, треба подивитися - для кого наступний тренінг? Чим вони визискують на життя? І ще можна переробити телефону книжку...

Найближчі відкриті тренінги Деревицького