Свобода та імпульси

Перед розрахунком того, як слід реагувати на перемовний крок опонента, варто навчитися думати про те, чи треба реаґувати - про це я нещодавно вже писав. Але є що додати.

Справа в тому, що за нашою здатністю контролювати власні перемовні імпульси ховається ще проблема особистої свободи співрозмовника.

Я не намагаюся схилити вас до того, що є сенс завжди плюндрувати сценарні заготовки співрозмовника. Адже наші задачі можуть бути різними. Проте є сенс навчитися знаходити час і на наступні навіґаційні розрахунки.

Співрозмовник робив якийсь хід. Він розраховував на якусь нашу реакцію. То чи треба руйнувати його очікування? Який ефект ми цим забезпечимо? Чи не заслуговує він цукерки цієї мікроперемоги задля того, щоб нам нам потім легше було забезпечети реалізацію нашої головної мети?

Спробуємо перефразувати: наш приціл на знищення перемовних розрахунків опонента є замахом на його свободу. Чи варта така гра свіч?

Наостанок: в таких побудовах не може існувати сталого рецепту. Проте фаховий перемовник мусить доходити і до таких шарів та щаблів думання...

Найближчі відкриті тренінги Деревицького