Ми намагаємось навчитися економити час на дрібницях але щось (і можливо найважливіше!) втрачаємо. Взагалі, як можна відкладати копійки, якщо не уявляєш, на що смачно витратиш збережену гривню?
Якщо ми в добі виграємо "двадцять п'яту годину" і вона припаде на робочий час, то є сенс завчасно знати - скільки ми ще встигнемо за цей виграний час зробити дзвінків, скільки напишемо ефективних звабливих слів та скільки матимемо додаткових бесід з клієнтами? Проте можливо, що найбільш сильним стимулом стане та "двадцять п'ята година", котра припадає на особистий вільний час. До якої книги ніяк не дійдуть Ваші очі та яку подорож нарешті треба втілити в життя?
Якщо ми виграємо додаткові години та хвилини не просто в робочий час, а в самому робочому процесі, наприклад, під час перемовин, тоді:
- а) встигнемо відстежити та відспостерігати слова, емоції, миги, котрі раніше не помічали;
- б) встигнемо докласти зусилля, аби зафіксувати в пам'яті ці несподівані спостереження та відкриття;
- в) встигнемо спостереження обдумати та обрахувати наступні сильні перемовні кроки;
- г) встигнемо, відмовившись від шаблонів та стереотипів, бути живою людиною і в розмові з клієнтом.
Ми будемо не комерційними зомбі, котрі існують на рефлексах та домашніх розробках, але набудемо справжню волю та будемо здатні контролювати загадковий та мінливий ґрунт кокретної ділової розмови!..
А чи не виграємо ще більше, якщо просто зараз усамітнимось та подумаємо про переваги такого виграш? Ви готові саме зараз так подбати про особисті стимули?