Але хто все це скаже вголос?

Якщо ми працюємо в рекламній аґенції, то наші агенти стовідсотково знають, як треба шукати рекламодавця: пильнувати за виданнями конкурентів, відстежувати виставки, робити безліч безнадійних дзвінків, офірувати вільний позаробочий час на зустрічі, не здатні гарантувати анічого.

Але задля того, аби робота тривала, просто так знати це все – то замало. Для того, аби справи не заклякли, аби агенти відчували дихання часу в потилицю, аби все йшло так, як мусить йтися завжди, – то мусить існувати жива, реальна людина, котра вголос буде нагадувати про всі ці старі знання:

– Хлопці, пильнуйте за виданнями конкурентів. Шукайте там появу нових, незнаних рекламодавців.

– Панове, відвідуйте виставки. То не втрачений час – ви цим розширите коло стосунків.

– Колеги, сідайте на телефони і просто вперто телефонуйте. Тут спрацьовує банальна статистика.

– Друзяки, така вже в нас робота: без віри і без зневіри, але зустрічатися та балакати, балакати, балакати...

У вас в офісі про таке ніхто та ніколи не каже? А чому б про такі промови не подбати особисто вам? Можливо, то буде найліпший крок до перехоплення керма... Пригадайте, нарешті, скільки разів батько та мати вам казали: – Прибери кімнату... Роби уроки... Що задавали додатково прочитати?.. Займися справами!..

Найближчі відкриті тренінги Деревицького