Тренінгова група особливо виокремилась нездатністю спостерігати та чути клієнта. Це мене перечепило:
- Друзі, ви непомітно для самих себе перетворилися на старих. Це часто відбувається саме непомітно. Адже ми навіть достеменно не знаємо, коли справді починається старість...
Ось людина зовсім недавно чимчикувала невпевнено та смішно, інколи пундила в ліжко, раділа дощовим хробачкам в калюжах після липневої зливи, захоплено бруднила аквереллю альбом за альбомом, вперше поцупила в діда цигарку, почала здогадуватись, що дівчатка існують не лише для того, аби зідрати в них алгебру та весело скубнути.
І ось та людина раптом пішла на службу. І стала зовсім іншою. Може, це і є зустріч зі старістю? А далі буду просто поглиблення...
Сьогодні ви з'ясували, що ви не здатні почуте те, що каже співрозмовник, не здатні це запам'ятати и в розмові не встигаєте обдумати всі ці спостереження. Що це все значить?
Це значить, що ви в останнє впундились і пішли на службу вже не для того, аби радіти колорьовій гнучкості акверелі. Сьогодні почалася ваша старість.
Аби відтягти остачноий союз з радою забезпечення старості і рештою пенсійних принад, ви мусите напружитись и попросити "пастой, паравоз". Можете спробувати скубнути кохану чи пригостити цигарками дощових хробаків, але щось треба терміново робити!
Чи ви ще не отямили всю вагомість, значущість та незворотність цього відкриття? Ну то отямте: ви не чуєте, не бачите, не пам'ятаєте та ще ні біса не встигаєте!