Що у тебе в кишенях?

Чи не було у ваші шкільні роки отакої забаганки зранку: "А що ж сьогодні взяти на уроки?"

Це могла бути коробочка від сірників з висохлим жуком-рогачем. Еспандер, котрий подарував тобі стрийко. Чудовий складень-ніж, котрий ти вчора виміняв на біту для гри в "пєкаря". Останній з шістьох порепаних солдатиків, котрі ти розгубив. Половина офіцерської лінійки для димовухи...

Тобто: це були комунікативні інструменти. Про кожен можна було розповісти і навколо кожного могла скластися розмова на перерві. Що нам заміняє такі скарби зараз?

У мене в кишені часто лежить дриба. На телефоні є пара цікавих кліпів. Інколи питання викликає годинник і всім подобається його барометр. Оце, мабуть, і все...

Добре. Ми виросли. І ми можемо обіграти в якості контактної речі майже будь-що: краєвід з вікна, світлину на стіні, випадковий вчорашній спогад. Пам'ятаєте, як писав Антон Павлович про вміння взяти зі столу склянку та написати про неї оповідання? Але, можливо, "контактні речі" - це те, про що інколи варто думати дійсно по-дорослому та значно докладніше?

Ось якби ви зараз були поруч, то я міг би цікаво розповісти вам про цю логарифмічну лійніку, про скло в мідяній оправі, про цей берел'єф Наполеона на ножі для паперу та про цей дідовий підстаканник...

Найближчі відкриті тренінги Деревицького