У скелялазанні існує правило "трьох крапок". Тобто дертися скелею можна так, аби в кожен момент спиратися або на дві руки та ногу, або на одну руку та обидві ноги. Тоді на випадок втрати будь-якої точки опору, у нас залишиться ще дві. Це правило є доречним і для перемовного "альпінізму".
Тепер переклад. Наприклад, якщо ми будуємо комерційну пропозицію на підґрунті якоїсь важливої тези, то маневр опонента, білі плями наших знань чи навіть розмовна випадковість можуть цю ставку легко зруйнувати, На такий випадок у попередніх викладах варто прорахувати, яким додатковим страхуванням ми можемо підтримати руйнацію домінантної тези.
Що цікаво - звичка до таких попередніх прорахунків призвичаює одночасне і ще до декількох важливих навичок.
Перше: є сенс мати рятівні перемовні сценарії. Вже саме бажання їх проробити гарантує якісні моделі, різне та поліваріянтне бачення розвитку подій та можливість працювати без несподіванок.
Кажуть, якщо є лише одне рішення, то воно стовідсотково помилкове. Тому друге: намагання подбати про передбачення таких несподіванок вже є логічним та виправданим, бо наблизить нас до правильних кроків.
Третє: будь-який альтернативний пошук дозволяє заздалегідь побачити більше. Ви будете просто здивовані тим, що прагнення мати "три крапки" не тільки робить напівпрозорим опонента, але і розвинює та поглиблює ваше бачення подальших подій.
І наостанок четверте: будь-які запасні варіянти накладають відбиток на нашу поведінку. Фахівці-перемовники просто шлунком відчувають такі поведінкові ознаки. І розуміння того, що ви маєте розрахунок на декілька кроків вперед, - вже навіть це нищить опір опонента та руйнує його самовпенвненість. Сильному опираються менше!..
