Пост-тренінгова профілактика

Вже вкотре за всі ці роки спостерігаю цікаве явище старіння перемовних навичок. Це приклад того, як у навченої та досі досвіченої людини відбувається замилення та заялодження нормальних фахових навичок - під тиском буденності та під спокусою діяти за більш легкими сценаріями.

Наприклад, попри обізнанність щодо необхідності узгодження власної аргументації з поглядами та преференціями співбесідника йде цілком свідомий пошук "завжди переможних" аргументів, тобто замість розробки та розвідки конкретної персони перевага віддається спогадам та пошуку у власному досвіді раніше переможних кроків.

Що тут найцікавіше: знання в людині живуть і надалі, і її не треба вчити вдруге. Допомагає лише чергове доведення помилковості створених заздалегідь заготовков і вивчення програшних застосувань минулого досвіду.

Але за цим стоїть більше, ніж побічний ефект наступної роботи з тренінговими ветеранами. Це доводить необхідність подальшої, пост-тренінгової роботи з учнями. Навіть з урахуванням усього їхнього досвіду для перевірки працездатності раніше засвоєних навичок треба час від часу переглядати практику сьогодення.

І це штовхає до переотямлення учбових завдань: тренінги мусять не повторюватися, а працювати з реальним станом речей та сучасною поведінкою учня. Таку програму важко (або навіть неможливо) запланувати та розписати заздалегідь. З боку тренера це мусить бути тренінг-імпровіз.

Так я сам для себе вже в котрий раз виправдав появу мого тренінга "за довільною програмою"...

Найближчі відкриті тренінги Деревицького