В тренінгових іграх, як, безперечно, і в живому продажу, є цікавий та сумний епізод, пов'язаний зі зламом ініціативи.
Ми починаємо гру в купівлю-продаж. Я, тренер, граю клієнта, а мій опонент, учасник тренінга, мусить зіграти продавця, постачальника. Декілька в'ялих речень з його боку, мої довгі павзи, і ось в усій його поведінці вже відчувається очікування та нетерплячка: "Та коли ж цей клієнт нарешті почне мене катувати та розпитувати?" І коли це, нарешті, починається, тобто коли починаються мої агресивні атаки та його рефлекторні спроби захисту, ось тут нервова система опонента стабілізується: мене звично б'ють, а я звично та судомо захищаюся...
Тобто від самого початку такого "пінг-понгу" (мене б'ють, я захищаюся) - саме тут для гравця кінчається зони збентеження, пошуку, хвилювання та невизначенності. Ні, він не набуває спокою і не оволодіває розмовою, проте все незрозуміле закінчується та починається добре знайоме побиття. І мені вже здається, що мій опонент всім своїм організмов лише такої можливості й шукав - шукав саме такого "пінг-понгу".
І учням така гра теж дуже подобається:
- У нас добре ось це!..
- Цим вихваляються всі. Чому ви вирішили, що це для мене важливо?
- У нас є ще і ось така позитивна якість...
- Це просто мусить бути. А чи є щось справді цікаве?
- Ми володіємо ось цим і це багатьом подобається...
- Це банально! Я шукаю радикальних відмінностей!
І така гра може тривати довго. Взагалі, це є просто знущання, але гравцю зручно саме так: витягати на світ божий зі своїх схронів та льохів давно затуплі інструменти і робити вигляд самозахисту. Сама думка про те, що продажем може бути зовсім інший штиб спілкування гравцю здається злочинною, помилковою та хибною.
Але аргументаційний пінг-понг, позбавлений власної ініціативи, без ініціативного зламу в перемовному фехтуванні, без власної ідеології ведення контакту - це шлях в порожнечу. Тобто - як у решти. Як у програвших конкурентів.
Чи хвилює вас вихід перемовного сценарія на фазу пінг-понга? Чи встигаєте ви помітити власні кроки, котрі ведуть на цю трясовину програшу? Чи не бракує вам куражу та аватурності, аби утриматись на хвилі та весело грати перемовним веслом?..