Під наглядом цензора

Творчість взагалі та суто комерційна творчість зокрема тривають та існують в різних випадках та в принципово різних умовах. Наприклад, можлива творчість примусова. Якихось людей примус паралізує, дехто його легко іґнорує, а когось надихає лише це.

Нещодавно мене зацікавив вплив на творчість та на натхнення того внутрішнього цензора, которго часто доводиться викривати десь у нетрях свідомості учасників тренінгових програм.

Про це лихо я писав вже багато... Є люди, котрі існують лише на деструктивній гілочці натхнення, бо їхніх творчих зусиль не бракує лише на пошук тих обставин, котрі не дозволять щось зробити або щось застосувати. Вони не налаштовані на пошук можливостей, проте ладні до останнього шукати підстави, котрі щось унеможливлюють.

Останнім часом мені цікаво інше. Добре, деякі учні спрямовані на пошук обставин, котрі зроблять неможливим здійснення порад вчителя. Проте як влаштована їхня особиста свідомість? Чи ускладнює така рисочка їхню власну творчість? Або через таку налаштованність вони взагалі нічого та ніколи не вигадують? Адже жити та щось робити під тиском та під наглядом такого внутрішнього цензра мусить бути шалено важко!..

Проте, можливо, такий внутрішній цензор є анізотропним. Може бути і так, що його спротив спрямовано лише на зовнішні творчі пропозиції та вигадки, а власні творчі вибухи він не глушить... Як цікаво було б це дослідити фахово...

Найближчі відкриті тренінги Деревицького