Оточення ненайкращих прикладів
змушує до навігації за антиприкладами

Одна з найбільш болючих проблем особистого зростання в комерції - шалений брак стимулюючих прикладів. Навмисно часто розпитую - більшість учасників тренінгів визнають відсутність орієнтирів для заохочення.

Ну нема - то нема. Але відсутність зразків теж дозволяє гру, проте іншу - можна не наслідувати приклади, а утримуватись відтворення того, що прикладом бути не може:

- Я не маю права на ранішню млявість Миколи. Я не маю права на імпульсивні реакції Оленки. Я не маю права на байдужість Андрія Петровича...

Аби не з'їхати з глузду під час аналізу того, що в нашому оточенні може правити за антиприклади, є сенс штучно утримуватись від радикалізму оцінок...

До речі, оточення не найвищого ґатунку за умови розумної фільтрації якостей теж може дати життєві орієнтири: я не буду пити як Семен, але спробую глибоко сприймати прочитане - як це ще вміє він; або - я не буду дотичним до внутрішніх конфліктів фірми як Роман, проте спробую, як він, розумно планувати робочий день.

Життєві взірці - один із ефективних методів моделювання долі, котрий дозволяю не витрачати час на помилкові побудови...

Найближчі відкриті тренінги Деревицького