Коли можна обмежитись тим, що є

Останнім часом часто доводиться дивуватися людям, котрі покірливо погодились з існуючим станом справ, котрі сповідують тезу "достатності того, що є" і анічого не роблять задля майбутнього. Найчастіше такий подив розпочинається саме на тренінгах - під спостереження поведінки цих "людей сьогодення", котрі вже плечима та лобом вперлися у верхню планку власного розвою, але поводяться так, немовби найкраще ще попереду.

Це, дійсно, гнітюче видовище: вони ледь-ледь ще тримаються на поверхні і вже дуже давно стовідсотково не відповідають вимогам навіть такої простої роботи, проте забаганок та гонору мають на трьох.

Так, можна поставити і крапку. Але тоді є сенс піти або в ченці, або в хіпі. Щось в людині мусить змінитися, якщо вона підйом міняє на спуск, а зростання на деградацію. Того, що містить сьогодення, не забракне лише за умови, що після закінчення цієї роботи закінчиться взагалі все. Але якщо є принаймні якась вірогідність твого житття та життя твоїх дітей у дні прийдешні, то на це завтра треба працювати вже сьогодні.

Що може змусити їх прокинутись? Несподівані струси та іспити?

Найближчі відкриті тренінги Деревицького