Неоспіване покоління

Про них, мабуть, не написав би ніхто. Так і пішли б - незгадані. Проте я їх пам'ятаю і я про них напишу.

То був початок буремних 90-х років. Увагу суспільства перебрали бандити та політики. Але був невеликий відсоток майже непомітних людей, котрі не вплинули на історію, але робили своє життя та роботу - робили дивним чином, несподівано для самих себе і, певен, кожен, хто починав своє крамарство в ті роки, то най лише одного-двох, але згадає таких.

Всі вони мали різну долю, але громадянскі катаклізми відкорегували особисті плани та розрахунки. І вони "сіли на телефон".

Якось так раптом я сьогодні згадав цих тихих людей, котрим в ті часи було по п'ятдесят чи шістдесят років... Робити повноцінний продаж та працювати день у місті - то для них було вже важко і вони склали особливу генерацію перших телефонних продавців. А яка б іще робота відповіла б тоді на їх розшуки?

Вихід на пенсію чи передчасне звільнення змушували думати. Байдикувати ті люди не вміли і сумлінно та наполегливо шукали хліб та роботу. Місто чуло в слухавках їх трохи втомлені голоси, люди та фірми потроху переймалися довірою і продаж так-сяк, проте йшов.

Сьогодні вже майже їхніми ровесниками стали їх діти. І коли в цих дітей трапляються важкі часи, той хай спогади про ті трохи стомлені голоси живлять їх силами.

Найближчі відкриті тренінги Деревицького