Після цього тренінга я не втримався - попросив знайомого зателефонувати під виглядом замовника, бо мій голос могли пам'ятати, а сам уважно слухав спікерфон. Похмурими та приреченими голосами хлопці здивували ще на тренінгу, але я мав надію на те, що це була своєрідна реакція на наше освітнє шоу, що це був "голос тренінга".
Проте ці голоси виявилися не голосами тренінга, а голосами світової кризи, спотворено та аномально сприйнятої торговим персоналом. Саме задля перевірки цього я і дзвонив, бо на тренінгу виникла підозра, що вони не тільки щиро скаржились на скрутне становище, а що справді остаточно втратили драйв, що фірма просто переживає руїну.
Колись я мав групу зі сльозами. Півтора десятки дівчат сиділи з заплаканими очима та обличчями. Напередодні в їхній хутровий магазин завітав якийсь ман'як і нишком порізав лезом всі шуби. А в день тренінга їм зранку оголосили, що всі витрати ляжуть на них. Куди там було вже вчитися?..
В таком стані неможливо ані вчитися, ані просто продавати. Треба робити щось радикальне для відновлення працездатності. Сльозами продаж робити можна, але не завжли і не часто. Тим більше - вам же ніхто шуби не різав?
Ще жодного разу не бачив і не чув групи з такими голосами!.. Перше, що конче необхідно власнику - повернути продавцям драйв та кураж. Бо "з таким настроєм слоника не продаш"...
А ви давно слухали самого себе? Чи не втратив енергійності ваш голос? Чи здатен він завести та запалити? Чи не течуть зі слухавки сльози?
На "Крайслері" колись казали: "Нам подобається, коли наші хлопці заводяться. Тоді вони заводять клієнтів і ми чуємо ШУРХІТ КУПЮР!"