Не цькування

Під час тренування телефонних продавців найважче поділитися не знаннями, а атмосферою. Молоді лицарі телефонної слухавки дуже важко сприймають штиб спілкування, котрий потребує великої кількості "непродуктивних" контактів і таких контактів, котрі мусять бути позбавлені тиску та поспіху.

Зніяковіло питають на тренінгу:

- Він мені вже відмовив. Як я буду дзвонити знов?

- А от так: "Доброго дня. Я пам'ятаю, Оресте Романовичу, ви мені минулого разу відмовили остаточно. Все пам'ятаю і в мене все занотовано. Проте дуже хочу, щоб принаймні колись ви спробували наших фіґастерів. Я ж минулого разу розповідав - особисто я від них просто у захваті. І стовідсотково певен, що вони вам теж дуже сподобаються. Але скоро свято. І до Покрови вести мову про таку пробну купівлю мабуть безсенсовно. А до речі, як ви святкувати будете? В Прокураву поїдете? Я колись був. А що там буде тепер?..."

Телефонний продаж - це не цькування. Це наполегливе зближення, спроби дослужитися, переконування в чистоті та чесності намірів, демонстрація відмови від квапливих рішень, це спілкування, в которому доречні навіть отакі закиди:

- Дуже хочу з вами працювати, Гнате Богдановичу. Я ладен чекати довго! Навіть дуже довго. Адже вам теж чогось доводиться чекати? Що? Ніяк не дають дозвіл на новий торговий павільон? Але добре вже те, що зараз маєте такі плани. Та я розумію, що ці гроші не для мене, що вони - на ці плани розвою. Але в інших зараз, знаєте, страшенні негаразди. І я не збираюся ловити вас на слові, просто тихо радію - "майбутній клієнт планує будівництво". Чесно - приємно. Я це місце знаю. В молодших класах повз бігав до школи. А ви теж там неподалік вчилися?...

Це довге мереживо, котре потроху перетворюється на сіть. Ця сітка буде гостинна та лагідна...

Найближчі відкриті тренінги Деревицького