Це розпочалося з вельми необразливої фрази:
– Вигадка має бути більш конкретною, ніж правда. Якщо вже брехати, то варто брехати конкретно...
Слухачі пожвавились, уточнюючи зв`язок цієї рекомендації з сучасним новоязом:
– Конкретно, в натурі?
– Ні. Інакше, і я це поясню.
Дійсно, рекомендація про конкретику брехні потрібує коментарів.
Пояснення не потрібні лише тим, хто намагався бруднити під тріск свічки папір або може згадати, звідки цей вираз про тріскотіння свічки...Та ще тим, хто цікавився технікою літературної писемності.
Письменник не має права на фразу – "В отворі вікна рухалося дерево". Як виняток – лише для якоїсь занадто екзотичної мети.
В більшості випадків значно краще буде: "У проваллі вікна коливалась струнка горобина". Кінець кінцем, завдяки такій конкретизації читач пересвідчиться в правдивості оповідання.
Потужне мовлення підсильне і куркулю. Десь між Калугою і Москвою я з вікна потягу побачів білий напис на воротах подвір`я: "Обережно! Кавказька вівчарка!!!" Гадаю цей напис завдяки конкретизації працював краще, ніж звичайне "Лютий собака".
Мова продавця – це струмені рядків, котрі без родзинок фактів так водою й залишаться, а з фактами ми побачимо вже і ландшафт, і важку долю отого випадкового перехожого... Тобто замість "У нас вчора купили два автомобілі" краще покупцю сказати:
– У нас вчора купили сріблясту Санта Фе та шосту Мазду з круїзом та клімат–контролем...