Як Павло Петрович грав на клавішах тренінга

Оповідання просте і коротеньке. Керівник відділу продажу після четвертого за три роки тренінга комментує робочу ситуацію:

– На мене тиснуть. Кожного тиждня у вівторок я – герой наради. "Де продаж? Що робить керівник відділу? Павле Петровичу, склади вщент забиті товаром!" А що я можу? Зарплатню підняти не можу. Відчутно покарати теж не можу. До моїх вибухів хлопці звикли і давно не реагують. А після першого тренінга я спіймав – пішла якась така хвиля піднесення... Спробував її підтримати. За підсумками кварталу ми навіть вперше премію мали. Я отямив: за наших умов це мій єдиний інструмент впливу на торгову групу. Потім з вами вже заздалегідь узгоджували – які новації ще можна вкинути, як мені перевірити хлопців, де їх слабкі ланки, як спіймати на недостатніх зусиллях. Уявіть: сиджу перед роялем, а замість клавіатури – лише одна клавіша. Отак і я – опинився майже з єдиним засобом впливу на рівень продажу. До того ж керівництво отямлює, що я більше нічого не прошу і не вимагаю. Отак вони і толеруют всі ці витрати на навчання. А як нам зробити на наступній програмі так, аби вони отямили, що вимоги фірми до них є нормальними? От у наших конкурентів торговий мусить ще кожної суботи робити візити. А з роботи раніше восьмої вечора взагалі ніколи не відпускають.

Треба мені й самому подумати: якщо я стаю отаким позаштатним співробітником, то чи не мусить все це коштувати більше?..

Найближчі відкриті тренінги Деревицького