Інколи робочі стосунки складаються так, що людина не може або не хоче бути ініціатором якихось новацій.
Недавно я стикнувся з випадком, коли менеджер торгової фірми звернувся до мене з таким листом:
"Я розумію, що і мені, і взагалі нашим хлопцям тренінг потрібен, проте я не хочу пропонувати навчання керівництву, бо вийде так, немовби я беру на себе відповідальність за зростання продажу після тренінгу..."
Після моєї розмови з керівництвом, в котрій я, звісно, ім'я хлопця навіть не згадував, було і прийнято рішення про навчання, і тренінг відбувся, і несподівано аж дуже задоволеним залишився власник їх бізнеса, а тепер він свідчить - "продавці стовідсотково змінилися і справді почали працювати".
Інший випадок. Сенс завад навчанню новий знайомий виклав так:
- Нам пропонували тренінг. Але жоден із менеджерів не схотів втрачати вихідні. Уявляєте, як вони мене будуть дзьобати, якщо тепер виступлю ініціатором я?!
Ще один сценарій, котрий я якось зустрів:
- Якщо це за нашим проханням, то вийде, що фірма нам щось дала. Але ж і фірма завдяки цьому дещо має? Це не замінить ані підвищення платні, ані поліпшення умов роботи, але через вдоволення нашого "прагнення до знань" ми цього можемо вже й не отримати...
Якщо ви хочете вчитися, то напишіть Деревицькому. Ми звернемось до вашої компанії зі стандартною пропозицією і ви нарешті будете мати тренінг. Але вам не доведеться нічого пропонувати, не доведеться нічого доводити, не доведеться сперечатися і, відповідно, ви не візьмете на себе аніякої зайвої та непотрібної вам відповідальності