Інколи на тренінгах бувають журналісти. Проте частіше - колишні. До них я завжди придивлявся з особливою цікавістю. І фахівців можна впінати за різною здатністю сприймати фактуру розмови.
Звичаному менеджеру важко відслідкувати факти - важко і помітити, і запам'ятати. Колишній журналіст цю роботу робить майже як гру. Адже це колись і було його роботою: під час інтерв'ю спіймати особливі факти-родзинки, встигти подумати про розвій кожного як окремої теми майбутнього тексту і переспрямувати розмову на те, щоб віднайти ще й цікавий супутній фактаж.
Я знаю, що ґрунтовно цьому мистецтву не навчали і журналістів. Тобто їм радили звертати увагу на важливу фактуру, проте не давали таких навичок, котрими інколи володіють колишні шпигуни, розвідники та слідчі - як зачепитися за окремий факт і як так спрямувати розмову, аби зробити на цьому факті власну переможну гру.
Проте тим, хто готує себе до серйозних комерційних баталій, є сенс зазирнути в газетярську буденність. Принаймні просто звернути увагу на особливості роботи з фатками у високому журналістському колі.