Чого бракує всій освітній системі?

Інколи прошу групу: "Підійміть руку, хто має успішний досвід втрати знань якоїсь іноземної мови". Руки зазвичай підіймає не менше половини групи. Про що це свідчить? Про віру в дива.

Люди вірять в те, що достатньо один раз повчитися - і незворотні позитивні зміни негайно та гарантовано відбудуться.

Колись казали - "Університет не вчить наукам. Університет вчить вчитися". Мені такий погляд подобається стосовно будь-якого навчання.

Стартовий майданчик, трамплін чи брутальний запотиличник можуть підштовхнути. І навіть до освітнього раунду. Але задля тривалого ефекту щось треба поміняти всередині себе...

Без життя отриманим знанням, без щоденної практики взагалі все навчання просто втрачає сенс. Хтось буде переконувати - "Без цієї школи, лише самотужки - я б цього не вивчив". Добре, повірю. Повірю, що існують обставини, коли зовнішній стимул дає особливе прискорення навчанню, і надовго виправдовує зусилля подальших студій. Але подальші студії все одно мусять бути!

А ще ефект будь-якого тренінга вщент вичерпується за півроку. Через це після кожного тренінга раджу замовнику прості процедури, котрими можна подовжити термін ефективності навчання - своїми силами, без залучення чужих тренерів. І мушу визнати, що ті, хто цими засобами користується, замовляють тренінги не так часто, як ті, хто й надалі вірить в дива...

Найближчі відкриті тренінги Деревицького