Так співпало, що напередодні тривалих травневих вихідних я мав тренінг, на котрому, серед інших забавок, розмова з учнями торкнулася звичних для них поглиначів часу.
Збіговиська з друзями, прогулянки, Internet - все це мені було зрозуміти просто й легко. Не погодитись, а просто зрозуміти. Мій подив під час тих розмов було обумовлено тим, що найпопулярнішим поглиначем вільного часу виявилось телебачення.
Це так зацікавило, що під час вихідних я декілька раз вмикав телевізор, аби просто погортати канали. Може й дісно там з'явилося щось таке, що здатне втримати увагу?
Ні, цей досвід був не таким вже й важким, але він підштовхув лише до одного серйозного висновка: Олег Скрипка у своїй показовій іґнорації телебачення все ж таки має рацію!
Війн та революцій нема. Що ж може моїх співрозмовників так засмоктувати на сучасному телебаченні? Ну, нехай буде десять хвилин на новини, але на що ж там ще можна згаяти час? Новини нам потрібні, аби мати можливість підтримати відповідну розмову з клієнтом, але як же це дивитися більше десяти хвилин?
Ні, Скрипка справді має рацію! Я його поважаю.