Почати чомусь хочеться з каламбуру, який пролунав в одній з ігор КВВ: "Ідучи, гасіть усіх!.."
Для нас з вами ця тема не нова.
Того, хто сьогодні пише для вас, уперше серйозно "зрізали" у 1989 році. Тоді Деревицький балотувався з Раду Російської Федерації від Центрально–Колимського виборчого округу: в другий тур пройшов, але там програв секретареві Магаданського обкому партії (зрозуміло, якої партії).
І ось на одній із зустрічей з виборцями відбулася чудова розпасовка.
Це було у ВКГЗЕ – у Верхньо-Колимській геолого–знімальній експедиції. Виступ проходив як завжди. Той, хто пам'ятає ці роки, здогадається, як тоді зустрічали того, про кого напередодні написали у районній газеті так: "Антикомуніст Деревицький рветься до влади". Добре зустрічали.
Але раптом встав начальник експедиції Грищенко. Для того, щоб згадати це ім'я, мені не потрібно лізти в щоденники – Анатолія Антоновича я знав і до цієї зустрічі, люблю його й тепер. Ризикну навіть сказати, що він – одна з колимських легенд.
І запитав:
– Які технології добування золота з рудної маси ви вважаєте найбільш перспективними?
Після запитання перерахував варіанти відповіді, з яких слід було вибрати зухвалому кандидатові в депутати РСФСР. Ці терміни я опущу – вони були б доречні не в нашому розсиланні, а в журналі з промислової геохімії.
Я зрозумів: якщо по діловому до цього підійти, то як не відповіси, а все одно в калюжу сядеш. Це був дуже серйозний іспит. Нічого кращого кандидат не знайшов, крім прийому старого більшовицького зразка: "То ти, контра, проти ЦК?!" Зрозуміло, це було висловлено в набагато сучаснішій редакції:
– Анатолій Антонович, ви класний фахівець! Але невже заради того, щоб втекти від нашої розмови, ви готові поцікавитися тут і метаморфогенною серпентинізацією?..
...Так, прийомові "зрізання" пручатися можна, але це дуже не легко.
У мене колись особливо просунутий слухач запитав:
– Що таке "камбеки"?
– ?!?!?!
– Ну пам'ятаєте – у Земфіри: "Мне ни к чему твои камбеки"...
Взагалі, є багато гарних запитань :-)
Особливо складна контратака тоді, коли вас спочатку хвалять, а потім опускають.
Торгівці й керівники! Неодмінно візьміть це на озброєння:
– Іван Іванович, ви все так чудово розклали, самі довели вигоду покупки, то навіщо ж тепер цю пісню псувати?!..
Або:
– Ой, Сидоров, ти ж хороший хлопець, сам придумав систему контролю дисципліни, а тепер спізнюєшся на роботу!..
Особливо добре ця техніка спрацьовує тоді, що коли атакуючий має здорове почуття гумору, добре володіє словом і здатен використовувати іронію, сарказм і образливі, яскраві порівняння.
Уявіть себе актором, лектором, політиком, якому після публічного виступу надішлють ось такий відгук:
"Загальне враження" одержало оцінку погано, а прокоментувати мені це хочеться словами "пана Зюзі" – Зіновія Високовського, цитую дослівно.
"Добридень, брати мої, добродії хороші! Ось я вам розповім бувальщину... Наприкінці 70-х в Одесі в оксамитовий сезон на центральному майданчику Літнього саду на Дерибасівській кілька днів підряд відбувався гала–концерт зірок естради, театру й кіно. Зірки жили в "Лондонському" готелі на Приморському бульварі. Квитки заздалегідь було розпродано дощенту. Швейцар "Лондонського" готелю, відомий на всю Одесу дядя Яша звертається до мене:
– Між іншим, я хотів би відвідати ваш концерт.
Я кажу:
– Звичайно, дядю Яшо.
Він каже:
– Але я завжди ходжу з родиною.
Я кажу:
– І велика родина?
Він каже:
– Звичайна... Вісімнадцять чоловік...
Коротше кажучи, стараннями всіх зірок, разом узятих, дядя Яша в колориті з родиною в третьому ряді партеру переглянув й прослухав все... Наступного дня дядя Яша мовчить. Увечері після концерту мене посилають до нього. Я кажу:
– Дядю Яшо, що ж ви мовчите? Всі цікавляться – як?
Він каже:
– Я в захваті! Слухайте, коли Льова Лещенко заспівав: "И с полей уносится печаль" – я плакав. Коли повітряні гімнастки – я завмирав від страху, а коли ви, Зямочка, давали "Люлек із витверезника" – я улюрився від сміху...
Я кажу:
– А загальне враження?
Він каже:
– Загальне враження – гівно...
Навіщо я вам це розповідаю? А, так... Ніколи не забувайте про загальне враження, браття мої, добродії хороші!"
Що можна цьому протиставити?
Та майже нічого.
Озброюйтеся, шановні читачі! Це сильний, це стародавній і завжди ефективний прийом.
Сучасні приклади використання цієї техніки, щоправда, в трохи похмурому виконанні, можна побачити у Володимира Вольфовича Жириновського. Він чудовий фахівець! І особливо – в такому жанрі мовних технік уведення в транс, як "змінена реальність".
Ну а якщо поглянути на класику, то чудову ілюстрацію до технік цього типу можна знайти у Василя Шукшина в оповіданні "Зрізав".
