Сьогоднішний текст не зовсім звичний.
Ви знаєте, як часто ми з Вами в суміжних ремеслах і навіть у художній літературі знаходимо щось надзвичайно корисне для спеціалістів з продажів і фахівців з ведення переговорів.
Одного разу в якійсь із серій радянської фантастики мені трапилася чудова книга – маленька, у м'якій обкладинці... Ну не пам'ятаю, не пам'ятаю я автора!.. Кого не розпитував, переказуючи зміст оповідання, яке зачарувало мене, – ніхто не чув.
Жили двоє друзів. Одного з них, письменника, захопила ідея пошуку й використання особливих слів, які впливають на найпотаємніші глибини свідомості. Якщо пояснити простіше – ось написано: "лимон, кислий лимон, до оскоми кислий і соковитий лимон" – і у вас уже могла з'явитися ця оскома. Цей письменник-дослідник вважав, що потрібні йому слова повинні бути в заклинаннях чаклунів, у древніх текстах, у молитвах. Він писав, експериментував. Коли його приятель одного разу попросив дати почитати проби пера, той відповів: "Ні, краще не треба. Ще не все вдається, але вже, здається, діє". А одного разу письменник-дослідник зник. Якось товариш помітив це й зайшов до нього додому. Посеред кімнати він побачив друкарську машинку, з якої стирчав розпочатий аркуш... Оповідь закінчувалася приблизно так: "Там було щось про Північ, про Білу Безмовність, про собачі упряжі... Я кинув свій завод. Їду на Північ..."
Так, це сюжет-гіпербола. Але, якщо чесно, то я колись після книг Олега Куваєва і розповідей батькових гостей – просмалених бурлак вступив на геофак і потім виїхав на Північ.
Ви повинні говорити так, щоб співрозмовник міг після бесіди з вами вирушити на скорення Джомолунгми, за грибами в Пущу-Водицю або в сусідній кабінет, щоб переконати свого шефа в доцільності співробітництва з вами. Як цього домогтися?
Потрібно просто вчитися.
Сьогодні ми будемо цитувати інше джерело. Воно присвячене технікам маніпуляції не тільки свідомістю, але й життям людини.
Й сьогодні лише наприкінці тексту я зізнаюся, чим є цей текст. Спробуйте не хитрувати з самим собою, не зазирати в фінал, а прочитати все це одне за одним, вдумливо й серйозно. Адже ми з вами навчаємося серйозно?
ЗАКЛЯТТЯ
І я зважився – відкрив папку й занурився в читання машинописних аркушів. Як я й здогадувався, це було щось схоже на дисертацію Єгора. Спочатку я спотикався через незрозумілі терміни й сухі казенні звороти, але раптом зненацька захопився, тим більше, що дисертація була написана досить живою й доступною мовою. Hаскільки я розумію, це велика рідкість для дисертації, тим більше для дисертації вченого з секретного військового інституту.
"Мозок людини – це складний електрохімічний механізм. Hе всі його процеси вивчені, але накопичено багатий досвід впливу на нього. Особливий інтерес для нас становлять нефармакологічні методи впливу – найменш вивчені наукою. Ця робота присвячена проблемі заклять.
Щоб зрозуміти ставлення науки до цієї проблеми візьмемо словник: "ЗАКЛЯТТЯ (застар.) – те ж саме, що й заклинання. ЗАКЛИHАHНЯ – магічні слова, якими заклинають." Перше, на що звертаєш увагу, – це слово "застар." Який сенс називати застарілим реально існуюче явище? Саме ж визначення вкрай незрозуміле – з тим же успіхом можна сказати, що "проклін – це слова, які проклинають". Тому надалі ми будемо використовувати точніше визначення: "ЗАКЛЯТТЯ – строго визначена, спеціально розроблена інформація, яка справляє цілеспрямований нетрадиційний вплив на мозок суб'єкта, якому вона адресується." Особливо слід підкреслити слово "нетрадиційне", інакше під визначення закляття підійдуть наприклад будь-які слова. Вплив може бути різним, але він зводиться до насильницького введення суб'єкта у визначений стан: утихомирення, люті, трансу, хвороби й навіть смерті. Загальне в цих станах одне – їхня раптова поява ніяк не може бути пояснена законами поведінки й спілкування, тому такі стани ми називаємо аномальними.
Практика закляття широко використовується в первісних культурах – зокрема в Африці й Австралії. Досконало володіючи технікою закляття, шамани отримують повну владу над одноплемінниками, маючи можливість умертвити будь-кого з племені. Цей факт не підлягає сумніву – в спеціальній літературі зустрічаються описи страт за допомогою закляття, є відеоматеріали.
Закляття переважно виробляються шаманами, але є дані, що у певних ситуаціях їх може використовувати будь–яка людина, й навіть описано випадок, коли закляття було виконано представником європейської цивілізації.
Що ж становить собою закляття? Це сувора послідовність частково осмислених слів. Закляття діє тільки на членів свого, рідше – сусіднього, племені. Африканське закляття не діє на австралійських аборигенів і навпаки. Чим це зумовлено? Щоб зрозуміти принцип закляття варто звернутися до даних психофізіології. Ясно, що нефармакологічний вплив на мозок можна здійснити тільки за допомогою органів чуття. В цьому сенсі природа добре подбала про захист мозку, однак є лакуни, в які можна спрямовувати вплив. Вплив може бути трьох типів: психовплив, біовплив і комбінований вплив (закляття).
Розглянемо спочатку психовплив. Він можливий тільки в тих системах чуття, через які людина отримує мовну інформацію – зір і слух. Свідомо сприйнята інформація осмислюється й зазнає критики, а суть нетрадиційного впливу полягає в тому, щоб донести інформацію безпосередньо на рівень підсвідомості, оминаючи свідомість.
ЗОРОВИЙ ПСИХОВПЛИВ
Цей ефект має назву "25-го кадру". Кадр із потрібним написом вставляється у відеоролик через кожні 24 кадри. Час експозиції лише 0.04 сек., тому він не усвідомлюється. Однак, якщо глядач дивиться ролик 25 секунд (це оптимальний час рекламного ролика), то він бачить цей напис уже цілу секунду. Він як і раніше не усвідомлюється, але впливає на підсвідомість. У більшості країн існує закон, який забороняє "25–й кадр", у тому числі в Росії. Тому використовується складна модифікована техніка, за якої інформація не вставляється в окремий кадр, а її зображення досягається чергуванням відтінків в інших кадрах. Ця техніка вимагає застосування комп'ютера, але має в 1,3 рази більший ефект, ніж класичний "25-й кадр" і практично не може бути доведена під час юридичної експертизи. Це відкриття, зроблене 1979 року американським ученим Вангом Лі, змінило всі уявлення про рекламу – зникла необхідність у довгих і докладних описах властивостей товару, але з'явився новий термін "рекламний кліп" – короткий відеоряд, часом зовсім абсурдний і не пов'язаний із продуктом, але такий, що містить зашифрований наказ, який починається зі звертання ("жінко!", "гей, хлопче!", "солідний пане!"), потім виринає рекламна фраза (вона може бути різною, найчастіше "товар такий–то – кращої якості, він тобі потрібний"), а закінчується титр стандартним словосполученням – "запам'ятай це!"
СЛУХОВИЙ ПСИХОВПЛИВ
Має назву "нечутного шепоту", його принцип аналогічний методиці "25-го кадру". "Hечутний шепіт" не такий ефективний, тому не переслідується законами, хоча часто застосовується в радіорекламі, оголошеннях в метро та ін. Застосування "тихого шепоту" традиційно не афішується.
Інший метод слухового психовпливу – вплив на підсвідомість під час сну, коли свідомість виключена. Метод називається "гіпнопедія" й застосовується, наприклад, для навчання уві сні, коли сплячому включають навчальний запис. Закономірно, що технологія цього методу не дозволяє використовувати його в рекламі.
Залишається додати, що всі методи психовпливу не дозволяють розробити ефективну зброю масового враження, тому для наших цілей вони незастосовні.
БІОВПЛИВ
Біовплив не пов'язаний з інформацією, він полягає просто в резонансному збудженні структур мозку через відповідні органи чуттів. Як відомо, робота мозку – це складна сукупність електроімпульсів нервових клітин, тому збудження одних ділянок легко переходить на сусідні. Для наших цілей становить інтерес збудження деяких зон у центрі мозку – тих, які регулюють неспання, роботу серця, легень та ін. Самі органи чуттів ніяк не пов'язані з ними – з точки зору природи було б нерозумно дозволити зовнішнім впливам торкатися "внутрішніх важелів управління". Інформація від органів чуттів обробляється в корі головного мозку, в поверхневих шарах. Однак на практиці виявляється, що ретельно підібраним впливом можна домогтися особливої реакції кори, яка за деяких умов може перенестися всередину й змінити роботу підкіркових шарів. Розглянемо ці впливи.
ЗОРОВИЙ БІОВПЛИВ
Зорові зони великі й займають всю потилицю, але в цьому районі не розташовано ніяких біологічно важливих центрів, на які можна було б впливати за допомогою збудження. У деяких людей можна за допомогою спалахів визначеної частоти ввести в резонанс всю кору потилиці, а слідом за нею – весь мозок, що призведе до аномального стану – від легкого трансу до епілептичного нападу. У більшості технік гіпнозу також ефективно застосовуються дзеркала або блискучі предмети.
ВПЛИВ ДОТИКУ
Тактильний аналізатор – це вузькі зони кори в тім'яній ділянці, які простягаються вниз внутрішньою поверхнею обох півкуль, у щілині між двома півкулями, наближаючись до серединних структур – це дозволяє справляти серйозніший біовплив.
Є дані про древні японські технології, коли за допомогою крапель води, які падають на тім'я, досягалося божевілля присудженого або стан "просвітління" (техніка "медитації під водоспадом" воїнів-ніндзя). Добре відомий феномен "дратівливого шкрябання", коли, наприклад, шкрябання нігтем по склу (мова йде про відчуття, звуки ми обговоримо пізніше) викликає в багатьох людей аномальну істеричну реакцію. Добрим прикладом аномальної реакції є звичайне лоскотання – феномен такий дивний, що заслуговує окремого дослідження, тому ми обмежимося тільки згадуванням.
СМАКОВИЙ І НЮХОВИЙ БІОВПЛИВ
Ці канали інформації розвинені в людини слабко, займають невеликі й незручно розташовані ділянки кори, тому вплив через них на центр мозку практично неможливий.
СЛУХОВИЙ БІОВПЛИВ
Так вже влаштовано природою, що слухові зони розташовані на різних віддалених частинах мозку – на скронях, тому в той момент, коли вони активно обробляють слухову інформацію, їх можна схематично уявити як два генератори збудження (Мал. 4), під біоритмічне випромінювання яких потрапляє все розташоване між скронями. Ця унікальна властивість дозволяє викликати резонанс правильно підібраним звуковим впливом і збуджувати внутрішні структури.
Тому аномальні впливи звуку найвідоміші й широко використовувалися з давніх часів. Підтвердження цього ми можемо знайти навіть в епосах – у кожній культурі існують легенди про звукове введення в транс, чи це міф про голосистих Сирен, казка про Солов'я-розбійника чи легенда про Щуролова та його флейту. Широко використовувався вплив ритмів – рідко шаманський обряд відбувався без барабана або бубна. Сьогодні технології ритмів розроблені дуже широко, наприклад у музиці – простий частотний аналіз більшості сучасних шлягерів виявляє ритм 2 герци, тобто частоти, які вступають у резонанс із біоритмами мозку, подібні до зорових спалахів. Це викликає мимовільні "посмикування ногою" навіть у далеких від музичної поп-культури людей. У деяких можна також викликати епілептичний напад.
Далі слід відзначити явище "дратівливих звуків", схожих до "дратівливого шкрябання" – наголосимо, що аномальна реакція може бути викликана як відчуттям шкрябання (скажімо, нігтя по вовні), так і його звуком – адже при цьому збуджується та ж сама центральна ділянка: вона межує з зоною дотику, а заразом знаходиться точно між зонами скронь.
Hа цьому арсенал звукового біовпливу вичерпується, тому він також мало прийнятний для наших цілей.
Цей фрагмент псевдодисертації окремим розділом вписано у чудове оповідання Леоніда Каганова "Закляття парфумів тіла". Я щиро рекомендую вам подивитися сайт цієї надзвичайно талановитої людини –
http://www.aha.ru/~lleo, і від щирого серця вдячний читачеві нашого сайту, який надіслав мені цей текст.
