Ви, напевно, знаєте, чим ваш покірний слуга заробляє собі на хліб – тренінгами для торговельного люду.
У його студіях іноді настає дивний момент, коли de Ревицький раптом перевтілюється й з лукавим блиском в очах обіцяє негайно поглумитися над його конкурентами. Взагалі, таке перевтілення трапляється з ним щоразу, коли він вправляється в задерикуватій зловтісі. І ось він каже:
– А зараз я покажу вам плакат, який дуже люблять мої колеги, котрі прийшли до викладання мистецтва ділового спілкування з такої академічної дисципліни, як психологія. Вони люблять повісити його на цвях і докладно коментувати години чотири. Це плакат, який відображає різницю між людьми, яку колись виявив лікар Гіппократ.
Я маю на увазі чотири групи сапієнсів: холерики, сангвініки, меланхоліки й флегматики. Пізніше вже інший лікар, доктор Айзенк, переклав ці знання на кругову діаграму, яка отримала, через нескромність, його власне ім'я...
Чому я так іронічно розмовляю на цю тему? Лише тому, що мені, практику, ще не доводилося зустрічати успішних агентів, продавців, комівояжерів і менеджерів зі збуту, чий успіх був би зумовлений саме цим знанням. Навіть більше, відомі мені успішні агенти, продавці, комівояжери й менеджери зі збуту всі як один не в змозі навести приклади того, як вони використовують у своїх продажах знання темпераментів...
Але з-під пера класика, який сьогодні в нас у гостях, тема темпераментів виглядає набагато цікавіше й корисніше.
Що ж, досить інтригувати шановного читача. Дозвольте відрекомендувати вам всіма улюбленого лікаря Чехова та його оповідання "Темпераменти".
ТЕМПЕРАМЕНТИ
(за останніми висновками науки)
Сангвінік
Всі враження діють на нього легко й швидко: звідси, каже Гуфеланд, починається легковажність... У молодості він bеbе і Spitzbube. Грубіянить учителям, не стрижеться, не голиться, носить окуляри та замазує стіни. Навчається кепсько, але курси закінчує. Батьків не шанує. Якщо багатий – франтує; коли ж убогий, живе по-свинськи. Спить до дванадцяти годин, лягає в невизначений час. Пише з помилками. Лише для любові природа його породила на світ: тільки тим і займається, що любить. Завжди не проти напитися до нестями; напившись увечері до зелених чортиків, ранком устає як скуйовджений, з ледве помітною важкістю в голові, не потребуючи "similia similibus curantur". Одружується ненавмисно. Завжди воює з тещею. З ріднею у сварці. Бреше відчайдушно. Надзвичайно любить скандали й аматорські спектаклі. В оркестрі він – перша скрипка. Ліберальний, бо легковажний. Або зовсім ніколи нічого не читає, або ж читає запоєм. Газети любить і сам не проти надрукуватися в них. Поштова скринька гумористичних журналів вигадана винятково для одних тільки сангвініків. Постійний у своїй мінливості. На службі він чиновник особливих доручень або щось подібне. У гімназії викладає словесність. Рідко дослужується до дійсного статського радника; якщо ж дослужиться, то робиться флегматиком та іноді холериком. Шалапути, пройдисвіти й брандахлищі – сангвініки. Не рекомендується спати в одній кімнаті з сангвініком: всю ніч анекдоти розповідає, а через нестачу анекдотів, ближніх осуджує або бреше. Вмирає від хвороб органів травлення й передчасного виснаження.
Жінка-сангвінік – найбільш стерпна жінка, якщо вона не дурна.
Холерик
Жовчний і обличчям жовто-сірий. Ніс трохи кривий, і очі крутяться в орбітах, як голодні вовки в тісній клітці. Дратівливий. За укус блохи або укол шпилькою ладен розірвати на клаптики весь світ. Коли розмовляє, бризкає слиною й показує свої коричневі або дуже білі зуби. Глибоко переконаний, що взимку "чорт знає як холодно", а влітку "чорт знає як жарко...". Щотижня змінює куховарок. Обідаючи, почуває себе дуже кепсько, тому що все буває пересмажене, пересолене... Найчастіше самотній, а якщо одружений, то замикає дружину на замок. Ревнивий до чортиків. Жартів не розуміє. Терпіти всього не може. Газети читає тільки для того, щоб полаяти газетярів. Ще в череві матері був переконаний у тому, що всі газети брешуть. Як чоловік і приятель – неможливий; як підлеглий – навряд чи мислимий; як начальник – нестерпний і дуже небажаний. На нещастя, нерідко він педагог: викладає математику й грецьку мову. Спати з ним в одній кімнаті не раджу: всю ніч кашляє, харкає й голосно сварить бліх. Почувши вночі спів котів або півнів, кашляє й деренчливим голосом посилає лакея на дах піймати і, за всяку ціну, задушити співака. Вмирає від сухот або хвороб печінки.
Жінка-холерик – чорт у спідниці, крокодил.
Флегматик
Мила людина (я кажу, зрозуміло, не про англійця, а про російського флегматика). Зовнішність звичайнісінька, незграбна. Завжди серйозний, тому що лінь сміятися. Їсть коли й що завгодно; не п'є, тому що боїться кондрашки, спить 20 годин на добу. Неодмінний член усіляких комісій, засідань і екстрених зборів, на яких нічого не розуміє, дрімає без усякого сорому й терпляче очікує кінця. Одружується в 30 років за допомогою дядечок і тіточок. Найзручніший для одруження чоловік: на все згоден, не нарікає й лагідний. Дружину називає душечкою. Любить поросятко з хроном, півчих, все кисленьке й холодок. Фраза "Vanitas vanitatum et omnia vanitas" (Нісенітниця нісенітниць і всіляка нісенітниця) вигадана флегматиком. Буває хворим тільки тоді, коли його обирають у присяжні засідателі. Углядівши товсту бабу, крекче, ворушить пальцями й намагається посміхнутися. Виписує "Ниву" й сердиться, що в ній не розфарбовують малюнків і не пишуть смішного. Писак вважає людьми найрозумнішими й у той же час найшкідливішими. Жалкує, що його дітей не шмагають у гімназії, й сам іноді не проти відшмагати. На службі щасливий. В оркестрі він – контрабас, фагот, тромбон. У театрі - касир, лакей, суфлер і іноді pour manger актор. Умирає від паралічу або водянки.
Жінка-флегматик – це слізлива, лупата, товста, крупкувата, здобна німкеня. Схожа на лантух з борошном. Народжується, щоб згодом стати тещею. Бути тещею – її ідеал.
Меланхолік
Очі сіро-блакитні, готові розплакатися. На чолі й біля носа зморшки. Рот трохи кривий. Зуби чорні. Схильний до іпохондрії. Завжди скаржиться на біль під ложечкою, кольки в боці й погане травлення. Улюблене заняття – стояти перед дзеркалом і розглядати свій млявий язик. Думає, що слабий грудьми й нервовий, а тому щодня п'є замість чаю декокт і замість горілки - життєвий еліксир. З жалем і зі слізьми в голосі повідомляє своїм ближнім, що лавровишневі й валеріанові краплі йому вже не допомагають... Думає, що раз на тиждень не завадило б приймати проносне. Давно вже вирішив, що його не розуміють лікарі. Знахарі, знахарки, шептуни, п'яні фельдшери, іноді сповитухи - його перші благодійники. Шубу надягає у вересні, знімає в травні. В кожнім собаці підозрює водобоязнь, а з тих пір, як його приятель повідомив йому, що кішка може задушити сплячу людину, бачить у кішках непримиренних ворогів людства. Духівниця в нього давно вже готова. Божиться й клянеться, що нічого не п'є. Зрідка п'є тепле пиво. Одружується на сирітці. Тещу, якщо вона в нього є, величає найпрекраснішою й наймудрішою людиною; настанови її вислуховує мовчки, схиливши голову набік; цілувати її пухкі, пітні, з запахом огіркового розсолу руки вважає своїм священним обов'язком. Діяльно листується з дядечками, тітоньками, хресною матір'ю та друзями дитинства. Газет не читає. Читав колись "Московські відомості", але, відчуваючи при читанні цієї газети важкість під ложечкою, серцебиття й каламуть в очах, він кинув її. Нишком читає Дебе й Жозана. Під час ветлянської чуми п'ять разів говів. Страждає сльозотечею й кошмарами. На службі не надто щасливий: далі помічника столоначальника не дотягне. Любить "Лучінушку". В оркестрі він - флейта й віолончель. Зітхає день і ніч, а тому спати з ним в одній кімнаті не раджу. Передчуває потопи, землетрус, війну, остаточне падіння моральності й власну смерть від якої-небудь жахливої хвороби. Вмирає від пороків серця, лікування знахарів і найчастіше від іпохондрії.
Жінка-меланхолік – найнестерпніша, тривожна істота. Як дружина – доводить до отупіння, до розпачу й самогубства. Тим тільки і добра, що від її легко позбутися: дайте їй грошей і спровадьте її на богомілля.
Холерико-меланхолік
У дні юності був сангвініком. Чорна кішка перебігла дорогу, чорт ударив по потилиці, й зробився він холерико-меланхоліком. Я кажу про найвідомішого, безсмертного сусіда редакції "Глядача". Дев'яносто дев'ять відсотків слов'янофілів – холерико-меланхоліки. Невизнаний поет, невизнаний pater patriae, невизнаний Юпітер і Демосфен... і т.п. Рогатий чоловік. Узагалі будь-хто крикливий, але не сильний.
