Львів. Супермаркет. Відділ товарознавців.
- Доброго ранку, пані й панове! - це виник на порозі сучасний комівояжер.
Він навіть не уявляє власних регіональних переваг у використанні звичного звертання до клієнтури...
Коли в Києві його співбрат каже: "Доброго дня, господа", то ризикує отримати гнівну відсіч: "Ми останніх "господ" ще у вісімнадцятому році..."
Хай інше, хай звернеться "Товарищи!" То, можливо, буде мати у відповідь нагадування про місто-герой Тамбов.
Пан, пані, панна - це навіть не повернулося. Просто трохи пожвавішало й остаточно позбавилось таємничо-жартівливої вимови.
Пам'ятаю, як сіпало дідового керівника його улюблене "пане товаришу". Він аж вибухав:
- Ти, Демидовичу, давай або "пан", або"товариш"!
- Та не можу я так, пане товаришу. Бо ви ж начальник, то який може бути "товариш"? Але ви такий партійний, то й просто "пан" не пасує...
В одній московській аптеці, готуючись до тренінгу з так званими "первостольницами" (працівницями першого столу) я аж скаменів - повітря торгової зали було просякнуте лагідними "мілєнькій, мілєнькая"...
Спробував напнути - приміряв на себе - "любий" та "люба"... Ні, не для мене.
Мабуть, обираючи форму звернення, треба, справді, походити з власних сприймань та особистих уподобань. Якось читав у Віктора Вікторовича Конецького про улюблене на одному з пароплавів "організм":
- Боцмане, дайте мені на пофарбування корпусу п'ять організмів із палубної команди...
Хтось так переповість відносно стриманий жарт, що йому затоплять в пику навіть у гурті одеських докерів. Ан інший травить відвертий брут у гелітарному товаристві, але панночкам подобається, й вони його толерують... Все залежить від виконавця, від того, як воно сходить саме з його варг...
Але отямити, усвідомити ті переваги, що надає нам наш Захід дозволом, гармонійною вимовою чарівних старовинних звертань - це варто.
Дякую вам, галичанські давнина та сьогодення!
