Оце зараз нарешті все пропишу і буду потім на цей текст посилатися або навіть роздрукую та буду витягати з кейсу як відповідь на ті питання, які вже просто набридли.
- – Ось ви навчаєте маніпуляціям, а чи є то етичним?
- – Із клієнтом треба бути щирим, а ви штовхаєте до гри. Як це так?
- – Брехати не можна. То нащо ж вивчати те, що надає брехні вигляд правди?
- – Треба вчити чесному веденню справ, а ви от радите недомовки!..
Не раджу, не накидаю, не змушую. То є справа особистої совісті – як людям брехати, як ними маніпулювати та що із набутих навичок використовувати.
Коли є у комерційних спільнотах хабарництво, то чи будеш ти його сповідувати, а чи ні, але знати, як це робиться, то, як на мене, варто.
Коли є у комерційних стосунках звичай деякі справи вирішувати за чаркою, то, як на мене, варто навчитися пити й так, щоб і хміль не перебрав, і залишилась здатність до контролю за собою, опонентом, середовищем.
Якщо твою маніпуляцію клієнт викрив, то це взагалі була не маніпуляція, а просто якийсь брудний тиск. Бо за визначенням маніпуляція – то є отямлений із боку маніпулятора та непомітний для суб`єкта вплив із корисливою метою.
Підкреслюю: маніпуляцію викрити неможливо, бо то є непомітний вплив. А якщо твою маніпуляці. викрили, то це є лише вада твого власного розуму.
Я припускаю існування диваків, які у власному крамарстві аніколи не дозволять собі вдатися до хитрощів та бруду. Честь їм та шана!
Але я вважаю, що навіть цим дивакам варто відстудіювати маніпулятивні техніки – для самозахисти. Просто задля того, щоб не спізнилося відкриття, що ти був для когось іграшкою, занадто простою забавкою.
І хто вам казав, що Деревицький хоча б колись радив бути не щирим із клієнтурою? Невже то він сам колись таке собі дозволить?
Кожного разу на тренінгах повторюю декілька разів:
– Ми в цей світ прийшли мабуть не задля гендлярства. Мусимо залишатися людьми.
Сучасний вітчизняний бізнес втрачає людяність завдяки американізації стосунків. І це відбувається з нацією, конкурувати з людяністю якої може ще лише один народ – тільки китайці. Лише в нас той чудернацький фактор людяності буде завжди вигравати навіть у здорового глузду.
Ми не можемо бруднитися безчесними маніпуляціями. Так не можемо, як не можна стріляти в обеззброєних, як не можна ображати божевільних.
Але задля виживання ми мусимо вивчати маніпуляції чесні. Бо не можна дозволити дійти свойому божевіллю аж до того щаблю, де ми, наш бізнес та країна виявляться приреченими в жорстокій конкурентній боротьбі.
Нема, не існує поганої чи доброї зброї. Є просто зброя. Так не існує й поганих чи добрих маніпуляцій. Є просто потужня, цікава та дієва кухня безлічі маніпулятивних прийомів – не поганих і не добрих.
Я не буду піддавати сумніву існування так званої "загальнолюдської моралі". Але якщо ви вважаєте, що мораль бідного відрізняється від моралі багатого, що мораль бандита різниться від моралі буржуа, що мораль злодія має ті ознаки, яких позбавлено святого пустельника, то це саме ви скасували ту "загальнолюдську мораль".
Не треба перекладати на загал те, за що мусиш відповідати особисто.
В нашому суспільстві виправдання тероризму визнається ознакою поганого штибу. То я й не пропоную його виправдовувати. Я просто пропоную читачеві подумати, за яких умов він зумів би стрибнути до кортежу диктатора із поясом шахіда на животі.
Отак ми почали з етики маніпулятивних технік, а дійшли до планування замахів.
Ти ще не думав, скільки гривень в останній раз мусиш віддати Чубайсу за ті три літри бензину, які тобі потрібні задля того, аби твій заїржавілий "запорожець" дотягнув до проспекту та набрав швидкість, потрібну аби протаранити лімузин міністра пенсійного забезпечення? Ні? Тоді ти просто ще живеш не на пенсію і на заправках "Лукойлу" не ретельно перелічуєш здачу...
Нащо автор про такі жахи?
"Же през шаблю маєм право..." Отак чрез власний розум кожен мусить самостійно обирати штиб свого та штиб свого життя. Цей вибір – справа важка та самотня. Але доки вирішувати доречність застосування зброї, ту зброю треба завчасно пізнати.
Хто ніколи не бачив ножа, той замість ковбаси ризикує колись врізати пальця, той не вбачить леза, спрямованого у власні груди, не зупинить блискавичного руху скаженого пса і навіть не обсмакує можливість шляхетного харакірі...
Але дітям ножа не дають. Але Карний кодекс забороняє носити шаблю. Так і закордонні бізнес–тренери та їх вітчизняні вихованці кажуть:
– Ви, українські бізнесові дітлахи, не мусите вивчати аґентурні технольогії шпигунів, вам не треба знати, що стоїть за вибриками Буша, Жиріновського, що ховається за зовнішньою дурістю Чєрномирдіна, а трюкацтво вуличних та базарних жартівників – то взагалі непринадно. Вчіться білому бізнесу!
Вони радять нам білу школу, бо ми для них завжди залишимось чорними.
Господь Бог створив людей, а Кольт, як подейкують, зробив їх рівними. Але коли богом бізнесу стала та їхня паскудна мамона, то чому б не відшукати бракуючих знань хоча б у якогось свого фастівського Кольта?
Шановні слухачі, мої любі добродії! Не спиняйте "брудні" поради вітчизняних викладачів із репутацією "чорних" тренерів. Але чим тільки можете, заохочуйте їх. Візьміть у них усі їх недостатньо етичні технольогії, а вже потім вирішуйте – чи пасує воно до вашого бізнесу.
