Посібник з Парламентських Дебатів

Джерело: http://odessa.debate.com.ua/ukr/material/parliukr.html.

І. Загальний Огляд

Американські парламентські дебати - це формальне змагання пояснень, гумору та риторичних навичок в формальному Будинку Парламенту. Дві команди, Уряд та Опозиція, складаються із двох дебатерів та розглядають тему, запропоновану в Парламенті. Кожного раунду пропонується інша резолюція. Процес дебатів ведеться Спікером Парламенту, який також виконує обов’язки судді. В парламентських Дебатах робиться наголос на швидкому мисленні, логічній аргументації та аналізі, риторичних здібностях в перевагу глибоким дослідженням та збиранню прикладів. Таким чином ніякі записані приклади та інші матеріали не можна використовувати під час раундів.

Цей посібник зроблено як загальне освітлення формату Американських Парламентських Дебатів та де-яких технік та методів, які сприяють формуванню дебатних навичок. Багато із міркувань, які зазначені в ньому ще не розроблені детально; вони тільки представляють загальні принципи та деякі роздуми, які повинні бути адаптованими до унікального індивідуального стилю кожного дебатера. Правила також можуть частково змінюватися в залежності від кожного дебатного суспільства, перевірятися та доповнюватися в залежності від організаторів турніру.

ІІ. Промовці та Промови

ФОРМАТ ДЕБАТНОГО РАУНДУ

Конструктивна промова Прем’єр Міністра(ПМ) 7 хвилин

Оголошення теми та пояснення зв’язку

Пояснення чітких основних принципів позиції

Підтримка позиції кількома незалежними аргументами

Конструктивна промова Лідера Опозиції(ЛО) 8 хвилин

Пояснення філософії Опозиції

Об’ява стратегії Опозиції, контр-позиції

Представлення незалежного аналізу

Спростування аргументів ПМ

Конструктивна промова Члена Уряду(ЧУ) 8 хвилин

Загальний огляд

Атака незалежного аналізу Опозиції

Відновлення позиції Уряду

Представлення нових аргументів

Конструктивна промова Члена Опозиції(ЛО) 8 хвилин

Висвітлення філософії опозиції

Впровадження нових зауважень та аналізу

Висвітлення головних питань

Реагування на промову Члена Уряду

Затвердження обов’язків уряду

Фінальна промова Лідера Опозиції(ЛО) 4 хвилин

(Не дозволяється наводити нові аргументи)

Висвітлення головних суперечок

Кристалізація за допомогою нових прикладів

Висновки

Фінальна промова Прем’єр Міністра 5 хвилин

(Не дозволяється наводити нові аргументи)

Глобальний аналіз раунду

Висвітлення основних суперечок

Кристалізація за допомогою нових прикладів(крім відповідей на нові аргументи ЧО)

Висновки

КОНСТРУКТИВНА ПРОМОВА ПРЕМ’ЄР МІНІСТРА

Визначення термінів та представлення своєї позиції – це обов’язки ПМ в його чи її конструктивній промові. ПМ встановлює тон та грунт для дебатів. Організована, гарно представлена промова ПМ створює Уряду структуру, по якій вони формують свою позицію. ПМ повинен представити зв’язок із темою, затвердити інтерпретацію уряду, пояснити позицію уряду та підтримати її щонайменше трьома різними напрямками аналізу.

Тема (або резолюція)

Темою може слугувати будь-що: філософське чи політичне твердження, цитата з Біблії, строчка з ліричної пісні чи вірша і т.ін. Де-які резолюції представляють якийсь специфічний випадок для дебатів (“США можуть ввести збройні сили у Боснію”). Також можна пропонувати загальну тему, наприклад, як покращення освіти (“Мале знання – це небезпечна річ”) або свобода висловлювань (“Я можу не погодитись із тим, що ви говорите, але я буду до смерті захищати ваше право казати це”). Різні турніри будуть мати різні критерії щодо можливостей інтерпретації теми команди Уряду. Взагалі можна відзначити три різні тенденції: прямий зв’язок, тісний зв’язок та вільний зв’язок. Право Уряду полягає у вибору того чи іншого різновиду.

Пряма резолюція

Пряма резолюція вимагає буквального обговорення. Загальні або сумнівні(невизначені) терміні з теми можуть визначатись ПМ, також повинні пояснюватись головний принцип та специфічні обставини, зазначені в запропонованій резолюції. Наприклад, якщо оголошена тема :”Ця палата буде використовувати силу задля досягнення миру”, Уряд може вибирати чи то захищати тему з точки зору широкого використання (напевне визначаючи силу як військову силу, для того аби прояснити межі дебатів), або захищати тему за допомогою розглядання специфічного конкретного прикладу, де можна використати певні політичні та філософські принципи (наприклад, пропонуючи військове втручання у Руанду). Двозмістовні або небуквальні дефініції не дозволені. Так у попередньому прикладі Уряд не може визначати “використання сили” як “війну із бідністю”, та говорити, що витрати уряду на внутрішні міста повинні бути збільшені.

Іноді пряма резолюція буде запропонована із невизначеною стороною: “Уряд США повинен / не повинен легалізовувати суїцид”. У цьому випадку вибір сторони залишається за Урядом, але він повинен бути чітко висловленим вже на початку першої промови ПМ.

Тісний зв’язок

При тісному зв’язку від Уряду не вимагають пояснювати тему буквально, вони можуть пропонувати позицію (кейс), яка близько відображає тему та конфлікт, який виникає згідно із резолюцією. Де-який відхил дозволяється, але треба все одно дотримуватись загального змісту теми, якщо не має особливої вказівки. Наприклад:

“Тема така: “Ви можете бути непереможним, якщо не будете брати участь у змаганні, у якому ви не можете перемогти”. Це урок Садама Хусейна, вивчений тяжким способом. Це також урок для США. Під час дій, пов’язаних із бурею у пустелі, було зрозуміло, що влада США призведе до поразки Іраку –війна тривала лише три дні, збройні сили США встановили тотальний контроль над південним Іраком”. Ми з боку уряду вважаємо, що, як зазначає тема, США повинні користуватися цією нездоланністю та вступати у змагання, де їх перемога гарантована. Таким чином наша позиція говорить, що США повинні продовжувати дії, пов’язані із бурею у пустелі доки сили США не заволодіють Багдадом повністю”.

Або

“Оголошено тему: “Втрачені губи – потоплені кораблі”. Уряд вважає, що ця тема спрямована проти небезпечної невідповідальної промови та вважає, що обов’язком тих, хто при владі, є захист від негативних наслідків такої промови. Уряд хотів би розглянути один з видів такої промови в сьогоднішніх дебатах: промова, яка ображає. Ми вважаємо, що промова, яка спрямована на приниження певних груп, створює небезпеку “потоплення кораблів” громадянського дискурсу шляхом викликання конфліктів, полярізації та інших потенційних негативних реакцій. Та позиція, яку ми пропонуємо – це те, що інституції повинні прийняти регулювання заборони зневажливої промови, спрямованої на групи меншин.”

При використанні тісного зв’язку тема не обговорюється літературно. Вона в більшій мірі використовується, як можливість пропозиції Уряду (яка може бути як у формі політичного плану, так і у формі філософського принципу), що створює певні рамки та не суперечить резолюції. Коли чітко встановлений зв’язок між темою та позицією та це затверджено, первісна резолюція залишається у минулому, а позиція стає предметом дебатів впродовж цього раунду.

Вільний зв’язок

Під вільним зв’язком або політикою відсутності зв’язку мається на увазі те, що взагалі Уряд може пропонувати будь-яку позицію(кейс). Це залежить від їх власного бажання, тому не має дуже великого значення, чи відображає така інтерпретація саму резолюцію. Взагалі це не є проблемою окрім того, коли позиція різко суперечить темі. Доти дотепний та оригінальний зв’язок сприймається суддею, це не стане суперечливим моментом прийняття рішення. Доки ви дотримуєтесь такої стратегії, ви не будете жалкувати з приводу запропонованого зв’язку. Тема повинна перш за все використовуватись як зв’язок між вступом та позицією, в подальших дебатах резолюція та інтерпретація вже не мають такого значення.

Взагалі, політика вільного зв’язку – це м’яч в руках Уряду. Тобто це шанс запропонувати Дебати, по будь-якій темі. Тут виявляється два важливих критерії: позиція повинна бути цікавою та чесною. Різні типи позицій(кейсів) та специфічні заборони будуть обговорюватись пізніше.

Підготовка позиції (кейсу)

Тема зазвичай оголошується за 15 хвилин до початку раунду. Таким чином команда Уряду має 10-15 хвилин до початку гри на підготовку позиції, забезпечення її зв’язку із темою, знаходження сильних аргументів, побудованих на логіці, поясненнях та цінностях та для формування гарної промови, яка переконає суддю у тому, щоб він надав їм перемогу. Декілька роздумів:

Завжди впроваджуйте таку позицію, яку зможуть переконливо підтримати обидва партнера. Якщо ПМ не вірить у те, що говорить Уряд, то напевне і спікер не повірить. Наступний момент, який потребує розгляду, це чи відчувають команда, що вона може “виграти” кейс. Як дотепна, проте ризикована позиція, так і економічний кейс, який ЧУ все ще намагається зрозуміти, нехай почекають наступного раунду.

Відчайдушна боротьба навколо основного твердження. Ця частина промови визначає рамки Дебатів. Будьте достатньо чіткими даючи визначення кожного суперечливого або життєво важливого терміну, бо інакше ви до цього будете повертатися та пізніше це може стати нав’язливою ідеєю.

Визначте основні аргументи уряду, але не ускладнюйте ситуацію. Не треба записувати усе слово в слово, це тільки примусить ПМ читати усю промову з листка. Визначте аргументи та зафіксуйте це у формі коротких нотаток, це надасть ПМ свободу, необхідну для гарної промови.

Заплануйте закриття вже під час підготовки. Також не заважатиме гарне відкриття, продумане заздалегідь.

Типи позицій (кейсів)

У Парламентських Дебатах існує кілька типів можливих позицій. Цей список не повний, де-які випадки не входять у рамки трьох основних напрямків. Практично, позиція може включати елементи кількох напрямків. Кейс про легалізацію евтаназії, наприклад, буде містити політичні та філософські аргументи.

Політична позиція

Політична позиція визначає актуальну у світі проблему, пропонує політичний план, спрямований на вирішення тієї проблеми, та наголошує на тому, що цей план повинен бути прийнятим Конгресом США, Вищим судом, ООН або кимось ще(це повинна бути державна структура). Також важливо, що політична позиція пропонує певний впливу, тобто вона пропонує певні зміни у статусі кво. Стережіться тих позицій, які, наприклад, пропонують незначні зміни у де-яких маловідомих законах, які рідко застосовуються. Такі позиції часто демонструють нульові зміни.

Володіння та використання маріхуани повинно бути законним.

Об’єднані Нації повинні надати Японії постійне місце у Раді Безпеки.

Корпоративні податки повинні бути скасовані.

Республіканська партія повинна усунути анти-абортну вимогу із своєї національної платформи.

Філософська / Ціннісна позиція

Уряд пропонує та захищає особливе філософське твердження, взагалі філософська позиція зосереджується більш на абстрактних принципах, ніж на конкретних. Філософська позиція розвивається навколо дискусії про те, чи може Уряд демонструвати, що їх інтерпретація морального та філософського стану речей є правильною. Разом із тим, що можна використовувати реальні світові приклади для того аби підтримати філософське твердження, в першу чергу дискусія буде проходити навколо суперечки між філософськими цінностями.

Свобода повинна цінуватися вище, ніж рівність.

Смертна кара несправедлива.

Доброзичлива демократія – це найкраща форма правління.

Цілком морально позбавляти життя одного невинного задля врятування десяти інших.

Часово - просторова позиція

Часово - просторова позиція надає Спікеру роль певної людини, групи людей, організації або іншої спільності відмінної від його чи її справжнього статусу. Уряд також може фіксувати Спікера в часовому проміжку, який відрізняється від теперішнього. Спікер повинен судити позицію так, ніби він дійсно людина(або люди) визначена Урядом – думати в рамках запропонованого часового проміжку. Де-які типові часово – просторові позиції:

Ви Господь. Зробіть життя більш чесним.

Ви Біл Клинтон. Не беріть участь у перевиборах у 1996.

Ви Гаррі Труман у 1945. Не скидайте атомну бомбу на Хіросиму.

Ви Люк Скайволкер. Не поступайтеся Темним Силам.

Коли часовий проміжок згідно якому будуть проходити Дебати заявлений, “руйнування часу та простору” не дозволяється, беручи до уваги, що затверджена часова – просторова позиція пропонує чесну основу для Дебатів. Це означає, що учасники не можуть описувати події, які мали місце після зазначеної дати, не можуть оперувати знаннями, які не були доступні зазначеній людині у той час, і не можуть базуватися на поглядах, які не були притаманні людині, якою є Спікер. Наприклад і Дебатах про 1930 рік, коли Спікер займає посаду Британського Прем’єр міністра Чемберлена (“Потураючий Гітлер”), опозиція не має права брати до уваги події Другої світової війни та сплановані безтактності Гітлера, зчинені після підписання договору.

Часово – просторова позиція може бути дуже веселою, навіть розігрувати. Іноді погано продумана часова – просторова позиція може перетворюватися у дебати про питання індивідуальної психології або мотивації, більше ніж про реальні питання, які були підняті на початку раунду. Порушення часу та простору з’являється, коли позиція уряду базується на припущенні: “ Ви людина Х та, як наслідок, будете поступати таким чином згідно із своїм характером.” Це часово – просторова тавтологія (дивіться далі), яку Опозиція може спростувати. Інша проблема з’являється, коли суддя перетворюється на людину, яка є дуже незрозумілою. "Ви Чарлз Менсон, зробіть Х” – погана позиція для дебатів тому, що Чарлз Менсон – мегаломаніакальний галюцинуючий психопат, який не буде брати до уваги раціональні, логічні аргументи за Х, які пропонуються впродовж гри. Часто, коли ви у роздумах, чи слід пропонувати часово-просторову позицію, може бути кращим просто запропонувати гіпотетичну, ніж часово – просторову інтерпретацію. Не кажіть: “Ви конгрес, зробіть Х”, коли ви можете просто сказати “Конгрес повинен зробити Х”.

Заборони у позиціях

Трюїзм

Позиція занадто вузька, проти неї навіть не має переконливих аргументів або вона просто підтримує безперечний статус кво. Така позиція має назву трюїзм і є забороненою. Кейс також вважається трюїзмом, коли можна знайти де-кілька випадкових можливих аргументів заперечення. Це трюїзм, наприклад, що сиріт не треба бити без вагомих причин, хоча і можна запропонувати аргумент про те, що вони можуть також заслуговувати на смертну кару. Неминуче, що іноді межа між чесною позицією та трюїзмом може бути стертою, проте вона буде очевидною у багатьох випадках – так, більш ніж чесно просити опозицію заперечувати програму дії стверджуючих, але не змирятися із несправедливою расовою дискримінацією проти меншин. Оскільки Уряд має обов’язок представити придатну для дебатів позицію, він буде суворо покараний за вибір трюїзму та Опозиція має прерогативу змінити лінію ( детальніше див. нижче).

Тавтологія

Тавтологією називається позиція, що є істиною по дефініціях. Припустимо, Уряд доводить “Кока кола це воно “. ПМ визначає “воно” як “солодкий ароматний безалкогольній напій”. Такий тип доказу є тавтологією, що іноді призводить до “циклічної логіки”. Інший приклад: Уряд стверджує, що “Політику Н не слід брати хабара”. Уряд, який визначає Політика Н як високоморального громадянина, який краще помре, ніж порушить свої моральні принципи. В цьому випадку Опозиція може сказати “Якщо він не візьме хабара, то програє у виборах”, але згідно із позицією Уряду, певні моральні принципи політика вже закріплені у його світогляді. Таким чином Уряд заганяє Опозицію у кут. Це не дозволяється.

Спеціальні знання

Детальні факти про позицію, які не є загальновідомими, мають назву спеціалізовані знання (також відомі як спеціальні). У запропонованій позиції, спеціальні знання, які не входять до матеріалу, яким володіє середній, добре-начитаний студент, не потрібні, тому що для Опозиції не існує можливості підготуватися до теми та провести дослідження. Вважається, що дебатери повинні мати певні робочі знання з більшості питань щодо міжнародних та національних подій, основи Західної філософії та такі фундаментальні документи як конституція США або Хартія ООН. Посилання на такі джерела та події не вважаються спеціальними знаннями.

Якщо позиція базується на фактах та статистиці, які Опозиція напевне не знає, або якщо позиція містить в собі незрозумілі обставини, Опозиція може заперечити такі спеціальні знання. Наприклад, для запобігання таких кейсів як: “Загальний рівень здатності до репродукції потомства швидше, ніж середній рівень здатності до репродукції потомства повинен використовуватись для розробки прогнозів приросту населення у Південній Азії”. Просто стережіться аргументів, які вміщують цитати “незаперечної” статистики із джерела, яке не є загально відомим (тобто на нього не звернули увагу національні засоби масової інформації). Якби там не було, якщо у позиції є згадка про ціну чаю у Замбії, це ще не означає, що Уряд не може її пропонувати. У такому випадку, коли усі необхідні факти запропоновані впродовж промови ПМ, і цих фактів цілком достатньо для того, аби неінформований до цього слухач міг зрозуміти позицію, Уряд повинен бути готовим витримати обов’язки, які накладаються спеціальними знаннями. Гарним тестом для Уряду у цьому випадку може стати аналіз того, чи зможе ПМ гарно пояснити усі необхідні факти впродовж двох хвилин.

Спеціальні знання властиві тільки для команди Уряду. Не існує такого поняття як спеціальні знання Опозиції. Якщо Уряд пропонує позицію про реєстрацію виборців і виявляється, що ЛО тільки-но закінчив написання свого головного тезису щодо запропонованої теми, команда Уряду не має виходу іншого, ніж посміхатися та терпіти усі побиття, які видалися на їх долю.

Вступ та завершення позиції

“Дякую пані Спікер, поважна Опозиція та мій вірний колега. Сьогодні у Парламенті розглядається тема…”. Таким є стандартний вступ дебатної промови. Ці умовності повинні бути короткими та прямими – не бійтеся змінити стандартний вступ; оригінальність - це найкращий спосіб розпочати промову.

Розпочніть з визначення теми і нехай вона керує вами, коли ви починаєте промову. Якщо ви можете розпочати якимось унікальним способом, для того аби заволодіти увагою судді, наприклад, починаючи з короткої історії, яка має відношення до вашої позиції, це також підтримується. Ви можете розпочати з гумористичної історії, серйозного твердження, власного анекдоту або комбінації усього. У будь-якому випадку те, як ви говорите, настільки ж важливо, як і те, що ви говорите. Посміхайтеся та поводьтеся впевнено.

Тема, інтерпретація (або дефініції) та основи кейсу (позиції) повинні бути представлені впродовж 1,5 хвилин промови. Зробіть основні принципи своєї позиції чіткими та зрозумілими – ПМ повинен бути готовим проголосити кейс одним реченням. Гарне визначення позиції чітко встановлює параметри дебатів. Обов’язок ПМ – впевнитись у тому, що Уряд не намагається висвітлити занадто багато, а залишає також місце і для Опозиції. Якщо твердження містить такі слова, як “скасування” (багатство треба скасувати), “ніколи”(ООН ніколи не повинна вести переговори із терористами) або “всі” (усі наркотичні ліки повинні бути легалізовані), тоді кейс напевне занадто широкий.

Визначення позиції є подвійно важливим тому, що Опозиція та Спікер будуть сприймати його слово в слово. Всі учасники раунду будуть звертатися до цього визначення. Якщо Уряд пізніше, під час раунду, намагатиметься змінити кейс або визначити його по-іншому Опозиція напевне буде голосно протестувати (тому що вони повинні це робити). Згідно із дебатним протоколом, якщо позиція була проголошена, вона не може бути змінена під час раунду.

Гарна конструктивна промова ПМ повинна мати три або чотири незалежних аргументи на підтримку своєї позиції. У них повинні бути прості заголовки (“ключові” слова), на які можна посилатися впродовж раунду.

Просто визначити аргумент недостатньо. ПМ повинен уявити картину того, що буде, якщо їх позиція виграє та які будуть наслідки, якщо вона програє. Кожен із аргументів повинен прямо підтримувати позицію, та ці аргументи повинні бути повністю розвинутими та виразно поясненими. Аргументи повинні звертатися до універсально визнаних цінностей, які можна підтримати як логічними, так і емоціональними доводами.

Наприклад:

Позиція команди: володіння марихуаною повинно бути декриміналізованим.

Аргументи:

1. Свобода – Дії, які не приносять шкоди іншим, не повинні заборонятись державою. Використання марихуани з метою розваги відноситься до таких дій, тому державне регулювання цього є зайвим та несправедливим і повинно скінчитись.

2. Зловживання ресурсами – посилення анти-марихуаних законів дуже неефективне, особливо з погляду на зростання толерантного відношення з боку суспільства. Гроші, які вкладаються у цю сферу, просто втрачаються, вони б могли знайти краще застосування в інших більш важливих областях посилення законів. Медичні переваги – Дослідження показують, що марихуана менш шкідлива, ніж тютюн, є законним лікарським засобом і має цілий ряд важливих медичних переваг для хворих на глаукому та інших. Декриміналізація дозволить цим людям користуватись її перевагами.

3. Проголошуючи аргументи, Уряд повинен піклуватись про те, чи вони прямо підтримують визначення позиції (кейсу). Якщо позиція: “Суспільну Охорону треба скасувати” простого переліку усіх недоліків недостатньо. У цьому випадку обов’язок Уряду полягає у тому, аби показати, що існуюча система не може бути постійною і повинна бути повністю зруйнована (це демонструє, чому кейс дуже широкий). Якщо би позиція була: “Сучасна Соціальна Охорона неефективна та повинна бути змінена за планом Х”, тоді пояснення сучасних проблем могло б бути вступом до кейсу.

“Покажчики”

На початку промови, часто ефективним для ПМ буде коротке пояснення аргументів, посилання на них за допомогою “ключових слів”. Так як посилання на ці аргументи повторюватимуться впродовж дебатів, вони будуть нагадувати та підсилювати представлені аргументи. Найбільш сильний та емоційний аргумент слід представляти наприкінці промови, а другий по силі - на початку. Промовець повинен починати із сильної сторони своєї позиції, проте залишати найкращий аргумент на кінець, так він зможе підкреслити Спікеру свою основну ідею.

Завершення

У завершенні промовець повинен пов’язати промови разом, зробити короткий аналіз основних моментів. Повернення до теми пов’язує висновки, та підсилює встановлений зв’язок.

За допомогою короткого анекдоту, ілюстрації того, що станеться, якщо буде застосовано план Уряду, або за допомогою простого резюме основних ідей позиції, ПМ повинен справити враження щирості та впевненості. Така техніка також створює платформу для ЧУ, до якої можна повернутись, коли він починає свою конструктивну промову.

КОНСТРУКТИВНА ПРОМОВА ЛІДЕРА ОПОЗИЦІЇ

Лідер Опозиції повинен спростувати аналіз Уряду, який був представлений ПМ та забезпечити аргументацію на підтримку сторони Опозиції. ЛО починає свою промову відразу після закінчення ПМ: у Парламентських Дебатах не має часу на підготовку між промовами.

Суперечки

Первісний обов’язок ПМ полягає у забезпеченні суперечок. Це означає, що ЛО повинен безпосередньо протистояти позиції Уряду. При цьому, хоча Опозиція повинна спростовувати представлену Урядом позицію, це зовсім не означає, що треба говорити те, що очікує Уряд.

Припущення та визначення – ніщо не сприймається на віру.

Почніть з основи позиції Уряду. Яке головне припущення робить Уряд для побудови свого кейсу? Що невірне або вводить в оману в його припущеннях? Як можна змінити ці припущення, щоб більше наблизитися до ситуації, яку бачите ви? (Філософія Опозиції зазвичай може бути побудована на протиставленні припущенням Уряду).

Подивіться на дефініції, які представляє Уряд. Чи вони чесні? Чи вони включають той аспект, що слід обговорювати? Які найбільш виправдані дефініції могли б запропонувати ви? Чому ваші дефініції мають більше сенсу?

Пам`ятайте, ваше головне завдання – не розбиття кожного аргументу Уряду, а розбиття позиції Уряду в цілому. Уникайте простого спростування крок за кроком для того задля глибшого висвітлення недолік у позиції опонентів та використання цього на свою користь.

Філософія Опозиції

Перша річ, яку Опозиції треба зробити, коли вони слухають кейс Уряду, – це конструювання власної філософії. Згідно із назвою, філософія Опозиції – це глобальний принцип, який вона буде підтримувати. Філософія Опозиції має таке ж значення, як і презентація позиції (кейсу) для Уряду.

Представлення ідеї для підтримки, - це, з двох причин, набагато більш сильна тактика, ніж проста атака ідей Уряду. Перша: філософія Опозиції дозволяє приймати певні твердження Уряду. Замість простого заперечення абсолютно всього, що говорить Уряд, граючи роль адвокату дияволу, Опозиція приймає незалежні ідеали, які вона може підтримати. Друга причина: коли Опозиція захищає певні принципи, її філософія примушує Уряд не тільки підтримувати свою власну позицію, але й намагатися дискредитувати філософію Опозиції.

Філософія Опозиції повинна відповідати двом параметрам:

Це повинно бути твердження, яке суперечить позиції Уряду.

Вона повинна допомагати створенню структури аргументів Опозиції.

Також пам’ятайте, що хоча обов’язок Опозиції полягає у створенні суперечок, це ще не означає, що ви зобов’язані казати “чорне” кожного разу, коли Уряд говорить “біле”. Іншими словами, Опозиція не повинна мати позицію діаметрально протилежну тій, яку має Уряд.

Контр-позиція

Припустимо, що Уряд пропонує позицію: “Продаж кишенькової зброї у США повинен бути заборонений”. Прямим запереченням буде: “Ні, продаж кишенькової зброї у США не повинен бути заборонений”. Альтернативним запереченням також може бути: “Ми згодні із тим, що кишенькова зброя представляє загрозу, але основні права громадян (Друга поправка до Конституції) також важливі. Таким чином ми вважаємо, що доступ до кишенькової зброї у США треба значно зменшити, але придбання кишенькової зброї не повинне бути абсолютно забороненим.”

Така тактика має назву протилежної позиції (конт-ркейс). Контр-кейс – це план, який пропонує Опозиція, яка намагається вирішити ту проблему, яку представляє Уряд, але більш ефективно, ніж роблять це вони. Планом Опозиції може бути будь-який план, що містить в собі лише переваги Уряду, виключаючи його недоліки. Тут існує лише одне правило: контр-план повинен бути взаємовиключним. Це означає, що ефект не може бути досягнутим лише за умови використання обох планів одночасно або, що застосування обох тактик буде зайвим.

У вище наведеному прикладі, контр-кейс Опозиції, яка пропонує заборонити АК-47, тому що вони більш небезпечні ніж кишенькова зброя, не буде взаємовиключним: тільки те, що АК-47 будуть заборонені не означає, що кишенькова зброя повинна залишатися законною.

Взаємовиключні позиції:

Кейс: “Заборона автомобілів у великих містах”

Контр-кейс: “Обмеження місцевих ліцензій для людей, які паркують автомобілі”. – Не можна одночасно заборонити автомобілі у місті та дозволити тим, хто паркується, їздити по місту.

Кейс: “Столицею Германії повинен бути не Берлін, а Бонн”

Контр-кейс: “Нехай це буде Гамбург”. – У Германії не повинно бути двох столиць.

Не взаємовиключні позиції:

Кейс: “Розповсюдження презервативів у школі”

Контр кейс: “Збільшення сексуальної освіти в школах”. – Школа може використовувати обидві тактики одночасно.

Встановлення вимог

Якщо Опозиція вважає, що ПМ порушив один із вищезгаданих критеріїв (трюїзм, тавтологія, спеціальні знання), ЛО повинен підняти та висвітлити це питання впродовж першої хвилини своєї промови. Якщо позиція Уряду у такий спосіб не була оскаржена, Опозиція повинна мовчазливо прийняти її на цей раунд.

Якщо кейс Уряду є сумнівним, ЛО повинен “вгамувати” позицію Уряду та представити більш доцільний кейс, придатний для дебатів, але не відходячи від спрямованості попереднього кейсу та теми в цілому. Підстави “вгамування” позиції, які призведуть до дискусії “так, це трюїзм – ні, це не трюїзм” впродовж наступної півгодини, здаються доволі нудними.

Першим кроком встановлення вимог є пояснення того, які риси запропонованої позиції роблять складним або неможливим створення суперечок з боку Опозиції. Потім Опозиція повинна пояснити, як зміни, які вона пропонує, будуть, з одного боку, підтримувати напрямок, який запропонував Уряд, а з другого – дозволять створювати суперечки.

Кейс: “Батьки не повинні наказувати своїх дітей без причини”(трюїзм)

Використання вимог: “Батьки ніколи не повинні ляскати своїх дітей”.

Кейс: “Уряд повинен намагатися зменшити жорстокість поліції”.(трюїзм)

Використання вимог: “Правила щодо використання поліцією сили повинні бути значно суворішими”.

Кейс: “США повинні встановити часткове пшеничне ембарго проти уряду Гвінеї-Біссау як відплату за ув’язнених політичних дисидентів під час виборів 1994 року”(спеціальні знання).

Використання вимог: “США повинні встановити економічні санкції проти країн, які порушують права людини”.

Відповідь Опозиції на рівні “колінного рефлексу” часто є спробою “зводити рахунки” з Урядом, заганяючи їх у той же кут, у який ПМ намагався загнати Опозицію. Це може призвести до негативних результатів, тим більш, якщо ЧУ доведе, що тактика Опозиції ще більш нечесна, і тому Уряд наполягає на поверненні до початкової позиції. Опозиції слід бути дотепною та дотримуватися вимог настільки, щоб гарантувати гарні дебати. Суддя оцінить, якщо Опозиція є гарним опонентом.

Уявіть, що Уряд говорить: "Кожному громадянину слід приносити користь своєму суспільству суспільною працею згідно із власним вибором”. Цю позицію важко спростовувати, оскільки “слід” - це абстрактний термін, який означає в більшій мірі добровільне бажання, ніж вимогу уряду. Фактично, Опозицію не можна примусити доводити, що суспільна праця сама по собі погана. Замість цього, Опозиція може спробувати змінити кейс: “Кожен громадянин повинен займатися суспільною працею Х годин на тиждень”. Уряд, який наполягав на свободі вибору, буде покараний необхідністю обговорювати обов’язкову суспільну працю. Але, у цьому випадку встановлення вимог є не більш чесним, ніж первісна позиція Уряду.

Менш ризикованою тактикою Опозиції буде фокусувати дебати по тому, чи слід уряду встановити значні фінансові пільги (звільнення від сплати податків, знижки та ін.) людям, які виконують суспільну працю. У цьому випадку Уряд отримує змогу підтримувати дух своєї попередньої позиції, а Опозиція може будувати аргументи про можливість корупції, шукаючи помилкові припущення Уряду та пропонуючи інші цінні аргументи – це більш цікаво, ніж двадцятихвилинні теревені про трюїзм Уряду.

У випадку, коли кейси команд змінюються внаслідок встановлення вимог, введеного ЛО, ЧУ має два варіанти. Перший: він може доводити, що позиція команди не є ані трюїзмом, ані тавтологією. Для цього ЧУ треба забезпечити щонайменше один (але краще два чи три) аргументи, які можна використати для спростування власного кейсу, або зрозуміло пояснити конкретні причини того, що їх позиція не є трюїстичною. Другий варіант: ЧУ може погодитись із тим, що їх позиція трюїстична і будувати свою аргументацію по зміненому кейсу. Не зважаючи на те, що Уряд буде покараний за представлення незаконного кейсу, також можливо (але дуже нечасто), що Опозиція, яка змогла успішно скористається встановленням вимог, проте все одно програє дебати, навіть й по оновленому кейсу.

Спеціальні знання

Існують два типи стратегії щодо “спеціальних знань”, якими може скористатися Опозиція. По-перше, доводячи, що вони не можуть дебатувати з-за них браку знань. У цьому випадку використовується та ж сама процедура, що й при встановленні вимог. Другий метод – це показати Спікеру, що Опозиція не обізнана у фактах, але буде дебатувати навколо кейсу в цілому, на філософському рівні.

Зв’язок

Якщо Опозиція вважає, що представлена Урядом позиція не пов’язана чи суперечить темі, тоді ЛО повинен сказати про це впродовж першої хвилини своєї промови. Також промовець повинен пояснити причини, чому саме порушене правило зв’язку. Просте твердження про помилковість позиції не є ефективним. Суддя сама по собі не може вирішувати, що зв’язок не вірний, без пояснень цього з боку Опозиції. Після надання зв’язку сумніву, Опозиція має бути готовою дебатувати по первісному кейсу у випадку, якщо суддя вирішить, що зв’язок був достатній.

Коли Опозиція посилається на недостатність зв’язку, Уряд має два тягаря. Він повинен довести наявність та коректність зв’язку, та доводити свою позицію на протидію наведеним доказам. Навіть якщо у цьому випадку Уряд й не програє раунд по темі, яка вимагає прямого або тісного зв’язку, він буде все ж таки суворо покараний. З іншого боку, маючи справу з темою, яка дозволяє відсутність зв’язку, не реагуйте на стратегію Опозиції. Якщо ця стратегія невиправдана, вже Опозиція може бути покарана суддею.

В усіх випадках Опозиція повинна дебатувати по кейсу, визначеному Урядом, крім ситуацій, коли Уряд не дотримується хоча б одного з зазначених вище критеріїв. ЛО не може змінювати кейс просто на підставі того, що їх позиція краща, ніж та, яку представляє Уряд. Дебати не повинні спускатися до визначення дефініції або “тематичності” аргументів. Така ситуація призведе до покарання обох команд.

Аргументація

Після надання сумніву кейсу Уряду (звісно, якщо це необхідно), ЛО повинен спростувати позицію Уряду, пропонуючи вагомі аргументи проти неї. Існує два загальних шляхи, які можуть застосовуватись у конструктивній промові ЛО, проте є не бажаними. Перший: витратити вісім хвилин, використовуючи свої яскраві риторичні навички на узагальнення того, як помиляється Уряд, що насправді додає небагато ваги власне Опозиції. Другий: давати покрокові відповіді на кожен аргумент, запропонований Урядом. Найкращим засобом запобігти глухого кута є розробка незалежної структури, яка відрізняється від тої, на якій базується Уряд. Якщо у вас є філософія Опозиції, побудуйте свою позицію за допомогою незалежних аргументів, які підтримують цю філософію. Коли ви вже побудували власну структуру, зреагуйте на аргументи Уряду.

Ефективним методом для побудови стратегії Опозиції є підпосилка, також відома як перехресне звернення. Це означає, що Опозиція використовує для підтвердження незалежних аспектів своєї позиції деякі твердження Уряду. Наприклад, Опозиція, яка стикається із кейсом про заборону продажу кишенькової зброї, напевне не залишить без уваги твердження Уряду, що більше людей гине під час перестрілки від рук членів своєї сім ї, ніж від рук незнайомців. Опозиція має вибір: чи прямо звертатися до цього моменту (“У відповідь на порівняльну статистику випадків, можна сказати, що ці злочини є результатом необережності і не будуть зменшені шляхом заборони продажу. Освіта, яка спрямована на навчання обережному користуванню вогнепальною зброєю – кращій засіб вирішення цієї проблеми”), чи звернутися до цього опосередковано (“Згідно із нашим контр-планом, оскільки доступ до зброї обмежується, безвідповідальних власників зброї буде менше. Це зменшить кількість кримінальних випадків та підтвердить, що, хоча ми й визнаємо право на носіння зброї з Конвенції про права, це право потребує особливої відповідальності”). Можливо, найкращий вихід, якщо є достатньо часу, скористатися обома можливостями – підсумувати зміст кейсу Опозиції та потім чітко пов’язати це з позицією Уряду, коли ЛО буде на неї посилатися.

Як висновок, організація промови є вкрай важливою. ЛО повинен намагатися бути максимально зрозумілим у поясненнях Спікеру де та як незалежні аргументи Опозиції адресовані до вже висунутих аргументів Уряду. Інакше кажучи, у випадку, коли або Спікер, або команда Уряду, які не освічені у цій техніці, можуть припустити, що позиція Уряду не була безпосередньо атакована, ЧО має витратити вісім хвилин на пояснення, як саме ЛО дійсно атакував позицію Уряду.

Більш проста структура (власна філософія, незалежні аргументи та спрямоване спростування), іноді може бути кращим вибором, особливо в тих випадках, коли Опозиція не впевнена, як керувати комплексною стратегією.

Аналіз

Зазвичай, команда Уряду пропонує кейс, який вона вважає найкращим в світі. Завдання Опозиції – знайти небезпеки, до яких призводить цей запропонований кейс. Кому буде краще внаслідок плану Уряду? Ще більш важливе для Опозиції визначити: кому це зашкодить? В той час, коли Уряд представляє свою позицію, ЛО та ЧО мають знайти в ньому якнайбільше недоліків (деякі дебатери мовчки про себе “співають псалми” “небезпека, небезпека, небезпека”, коли обмірковують шляхи атаки позиції Уряду). Якщо Уряд пропонує легалізацію марихуани, небезпека може включати стрімкий зріст втягування у це підлітків, наступний розлад моральних стандартів, зниження продуктивності трудових ресурсів, нестача законодавчих актів стосовно використання наркотиків, необхідність збільшення державних структур для адміністрування використання марихуани, та ін.

Звертаючись безпосередньо до самих аргументів, Опозиція може атакувати заголовок (може він штовхає на невірний шлях?), логіку (чи має аргумент сенс інтуїтивно? Чи може цей аргумент бути “перекинутий” на підтримку Опозиції?) та суттєвість (чи когось стурбує зростання ціни на марки на один цент? Чи світу дійсно потрібен новий уряд, який охоче фінансує дослідницькі програми?)

Наскільки сильною є проголошена позиція? Не залежно від того, що ще пропонує Уряд, або як вони будуть змінювати свою позицію в процесі дебатів, Опозиція повинна концентруватись на проголошеному на початку кейсі. Наприклад, команда Уряду може надати дуже вагомі аргументи, які підтверджують той факт, що сьогоднішня система благодійності неефективна, але їхня первісна позиція: “Благодійність треба скасувати” є помилковою внаслідок абсолютності свого твердження (дивіться розділ про конструктивну промову ПМ). У цьому випадку Опозиція може зауважити, що “Уряд абсолютно правий у всьому, що вони казали про систему благодійності, але вони не показали, чому її треба скасувати.” Далі Опозиція може сказати, що незважаючи на усі недоліки існуючої системи, негуманне кидання бідних країни на призволяще буде ще гіршим.

Інший вид слабкої позиції невизначена різноманітність – “Закони щодо керування автомобілем у нетверезому стані повинні бути суворішими”. Наскільки суворішими? Чому? Де – на міжнародному, федеральному, державному чи місцевому рівнях? Чи означає ця позиція, що до п’яних водіїв, які винні у ненавмисному вбивстві під час керування автомобілем, треба застосовувати смертну кару або це означає, що лише треба збільшити штрафи та позбавити водія ліцензії на довший строк? У багатьох випадках Уряд буде намагатись прояснити свою позицію під час дебатів, та команда Опозиції опиниться під лавиною постійно уточнюючихся позицій Уряду, доки ПМ не визначить усе в останній промові. У разі нечітко визначеної позиції Уряду, Опозиція повинна якомога скоріше вказати на це – або за допомогою пунктів інформації, або в своїй першій промові. Опозиція повинна також використати можливість пояснити Спікерові, чому саме позиція Уряду є аморфною та нечіткою.

Декілька особливих стратегій Опозиції

Стратегія захисту “Пустельний острів”. Зазвичай це використовується, коли Уряд пропонує один із так званих “не-дуже-трюїстичних-проте-близьких-до-цього” кейсів. Опозиції слід вказати судді на те, що Уряд повинен пропонувати придатну для дебатів позицію, але замість цього вони залишають Опозиції лише один аргумент (“пустельний острів”). У цьому випадку, якщо Опозиція робить чудову роботу та навіть поширює свою платформу, то вони, не зважаючи на таке невигідне положення, повинні виграти раунд. Пам’ятайте, що критерієм оцінки у Парламентських Дебатах є те, яка команда краще дебатувала, а не те, чиї аргументи були кращими, коли стартове положення було нерівним. Такий захист треба застосовувати обережно тому, що не зважаючи на всі пояснення Опозиції, суддя може уявляти собі кілька потенціальних аргументів Опозиції і не розділяти погляди Опозиції.

Стратегія захисту “Третій вибір”. Часто Уряд пропонує позицію “або/або”, обираючи собі сторону і залишаючи Опозиції іншу. Іноді Опозиція змушена, а іноді хоче прийняти позицію, зумовлену вибором Уряду. Але ж у цій ситуації існує ще й третій, четвертий або п’ятий вибір. Це є перевагою Опозиції, коли вона може знайти інший варіант, оскільки Уряд чекає від них певної стратегії і готується до цього заздалегідь. Наприклад, у позиції: “У випадку гіпотетичного розколу між США та Європою, Велика Британія повинна бути на боці США”, Опозиція може відстоювати прямо протилежну позицію, захищаючи Європу. Також існує й інший вибір, який не передбачений Урядом: Велика Британія буде дотримуватись нейтральної позиції та діяти як арбітр між США та Європою, намагаючись вирішити проблему.

Стратегія захисту “Запобігання нападу шляхом атаки”. Команда Уряду може представити так звану “руйнівну тавтологію” або іншу конструкцію, яка на початку раунду є відкритою, придатною для дебатів позицією, руйнується у останній промові ПМ (часто внаслідок нової інформації, яка представлена у конструктивній промові ЧУ або спростуванні ПМ) та перетворюється на щось середнє між трюїзмом та тавтологією, але для Опозиції буде вже запізно доводити, що кейс Уряду був трюїстичний чи тавтологічний. Передбачливий ЛО у такому у випадку скористається можливістю сказати у своїй конструктивній промові: “Ми вважаємо дуже недоречним, якщо ПМ, під час останньої промови, проголосить те і те і скаже, що це є очевидним за своїм визначенням…”. Такої ремарки зазвичай достатньо аби запобігти такій стратегії Уряду.

КОНСТРУКТИВНА ПРОМОВА ЧЛЕНА УРЯДУ

Промова ЧУ настільки ж важлива, як і конструктивна промова ПМ – вона дуже часто визначає перемогу або поразку Уряду. ЧУ повинен виконати два завдання: закріпити перевагу позиції Уряду та покласти край спробам Опозиції спростувати її. Якщо ЧУ не зробить цього, у Опозиції буде дванадцять хвилин на те, аби плямувати позицію Уряду. Якщо ЧУ схибить, ви програєте.

З іншого боку, гарна промова ПМ може майже завершити раунд. Навіть якщо це вдається не дуже ймовірним, блискуча промова ЧУ може практично стати епілогом.

Завдання та стратегії

Забезпечте, аби залишок раунду тримався на “стежці” Уряду

Іншими словами, поверніть дебати до головної тези, яку захищає Уряд. Припустимо, що позиція Уряду захищає скасування смертної кари і ПМ зосередив увагу на моральних аспектах обох позицій. Опозиція, напевне, наголосить на зростанні насильницьких злочинів у США та на необхідності політики протистояння злочинам. ЧУ поверне дебати на користь Уряду, якщо зверне увагу Спікера на те, що суперечка повинна полягати у моральних аспектах, а не у політичному аналізі, який був запропонований ЛО. Навіть якщо ЛО запропонував гарні аргументи щодо політичних аспектів, ЧУ вказує на те, що вони не є центральними у цій дискусії. У цьому випадку ЧУ спрямовує Дебати у напрямку, який був запропонований Урядом. (Звичайно ЧО може протестувати проти цього).

Зруйнуйте та/або послабте аргументи Опозиції

На прикладі зазначених вище дебатів про смертну кару припустимо, що Опозиція проголошує у промові ЛО, що смертна кара виправдана через те, що витрати на ув’язнених занадто великі і ті, хто платить податки не повинні підтримувати злочинців. ЧУ може зазначити, що перш за все смертна кара набагато дорожча, ніж утримання ув’язнених, внаслідок ціни неминучої серії апеляцій. Показавши, що аргумент є невірним, ЧУ може далі стверджувати, що навіть якщо довічне ув’язнення коштує дорожче, ніж смертна кара, ці грошові збереження не можна порівнювати із вагомістю моральних проблем, які виникають внаслідок вбивства однією людиною іншої, не зважаючи, чи це злочинець, чи ні.

Ця стратегія має подвійну ефективність. У цьому прикладі ЧУ розбиває аргументи на свою користь, а потім додає більшу вагомість аргументації Уряду.

У багатьох випадках аргумент Опозиції так легко спростувати не вдасться. Якщо ЧУ збирається спростовувати аргумент напряму, найкращою стратегією буде протиставлення між ним та більш вагомим аргументом Уряду. Уявімо, що Опозиція говорить: “Смертна кара є необхідною як запобіжний засіб; люди, які можуть скоїти злочин та позбавити життя іншу людину, повинні також втратити своє життя - заради справедливості”. ЧУ може зауважити, що це дуже ідеалістична точка зору, що смертна кара буде вдосконалювати, натомість смертна кара може дуже легко перетворитися на помсту. ПМ також може вказати на проблеми, пов’язані із ймовірним помилковим покаранням безвинних.

Ніколи не визнавайте перевагу аргументу Опозиції

Ця помилка напевне найпоширеніша у промовах ЧУ, але її й найлегше запобігти. Хоча ЧУ може відчувати, що гарна аргументація Опозиції його особисто переконала, він не повинен ніколи йти на поступки. У будь-якому випадку ЧУ повинен знайти кілька моментів стосовно кожного з аргументів Опозиції, які він може спростувати. Нічого поганого нема у визнанні цінності думок Опозиція, тим більше, коли вони очевидні та вагомі. Спроби спростувати те, що є очевидним, тільки шкодять позиції. Засобом виходу з такої ситуації є визнання цінності аргументів Опозиції, але у порівнянні з думками Уряду, які можуть переважати у цій суперечці.

Структура промови ЧУ

І. Коли усе гаразд

Якщо усе йде згідно за планом – ПМ чітко визначив позицію, Опозиція прийняла та відповіла на позицію, представлену ПМ, всі чітко розуміють хід дебатів, ЧУ слід:

Зробити крок назад та коротко висвітлити основні моменти раунду. Пам'ятайте, що дебати йдуть навколо контрастів, та ЧУ хоче визначити ці контрасти для Опозиції та для Спікера. Також візьміть до уваги слово “коротко”. Не поринайте занадто глибоко у деталі під час загального огляду – ваша мета полягає у визначенні загальної картини, яка може живити усю промову.

Спростувати та заперечити спростування Опозиції, користуючись однією з наступних стратегій:

Передпосилка: використовуйте структуру промови ПМ і точно повторюйте ключові слова. Спростуйте аргументи Опозиції згідно із цією структурою.

Відновлення та спростування: розпочніть із позиції Уряду та виправте усі структурні пошкодження, які були створені ЛО. Спростовуючи кейс Опозиції, дотримуйтесь його структури.

Спростування та відновлення: почніть з нападу на кейс Опозиції, звертаючись до їхніх доводів. Покажіть, як позиція Уряду протистоїть усім нападам Опозиції.

Завжди нагадуйте про будь-який аргумент Уряду, який Опозиція проігнорувала, чи забула, або погано спростувала, або лише невдало торкнулась. “Опозиція ніколи навіть на зверталася до цього моменту, пані Спікер…”

Пам’ятайте, якщо ви пропустите аргумент Опозиції, він стане найбільш вагомим аспектом раунду. Наприклад (про смертну кару: Уряд – проти, Опозиція – за): припустимо, що ЛО пропонує аргумент, що життя ув’язнених дорожче, ніж смертна кара і що платники податків не повинні працювати для того, аби годувати та утримувати злочинців. ЧУ вважає цей аргумент безглуздям, робить нотатку, аби зауважити на цьому, але забуває про неї. Потім ЧО розпочинає свою промову та впродовж двох хвилин наголошує, що ЧУ провалив цей “головний” момент. ЛО потім витрачає хвилину свого спростування, ще раз наголошуючи на тому, що Уряд не відповів на цей аргумент. Так як нові аргументи заборонені під час останньої промови, ЧО за допомогою пункту порядку зупиняє ПМ під час його спроби пояснення. Таким чином, навіть дійсно поганий та недоречний аргумент має змогу перевернути дебати на користь Опозиції якщо ЧУ зневажатиме чимось.

Нові аргументи настільки важливі, що ідея залишити один чи два аргументи для промови ЧУ є дуже дотепною. Якщо ЧУ не представляє нових аргументів, то його промова звучить як повторення промови ПМ. Нові аргументи не тільки збагачують потенціал позиції Уряду, але, що більш важливе, ускладнюють становище ЧО (дивіться нижче) тим, що потребуватимуть його додаткового часу. Це примушує ЧО відповідати на аргументи Уряду замість того щоб, висувати свої власні нові лінії аналізу.

ІІ. Коли не все гаразд

Іноді погані речі трапляються і з гарними дебіторами. Якщо ПМ не зміг достатньо пояснити позицію або певний аргумент, якщо ЛО невірно зрозумів позицію, або якщо дебати раптом перетворилися на хаос, то робота ЧУ полягає у тому, аби повернути усе на своє місце. Йому слід: “Прояснити”, що мав на увазі (і дійсно казав) ПМ.

Впевніться, що позиція Уряду є гарним фундаментом для дебатів та його головні аргументи зрозумілі всім. Зверніться до сказаного ПМ – ніколи не відмовляйтесь від того, що вже було сказано. Аби пояснити один із моментів, якщо ЧУ вважає це необхідним, йому слід використати той підхід, що це викликано збентеженням, яке пояснюється невірним трактуванням та/або хибною інтерпретацією ЛО (зрозуміло, якщо це саме так і було).

Запобігайте протиріч із промовою ПМ. Якщо дві промови суперечливі, напевне ЧО використає це і детально пояснить у своїй промові, звертаючи увагу на те, що команда Уряду нещира.

Проінформуйте Спікера про те, у чому дійсно полягає позиція і чому вона повинна голосувати за неї. Якщо Спікер не знає про це після промови ПМ – Уряду час турбуватися, якщо ж вона не знає цього й після промови ЧУ, то тоді кейс повільно та болісно вмре.

Встановити чітку структуру позиції Уряду. Ніколи не пізно організовувати промову, численні позиції Уряду були врятовані на кшталт птиці Фенікс завдяки вдалим діям ЧУ. Прояснюючи цінності, на які спирається Уряд, ЧУ може ще раз піднести те, що пропонував Уряд у своїй першій промові. У випадку, коли позиція Уряду нечітка, ЧУ повинен використати ключові слова та відновити основні моменти промови ПМ. Знову ж таки, необхідно продемонструвати єдиний фронт із ПМ, в кінці кінців просто повторити те, що було сказане ще на початку раунду (дивіться розділ “Конструктивна промова ПМ” про встановлення “покажчиків”).

ЧУ повинен спростувати якомога більше з промови ЛО. Для ЧУ може бути дуже спокусливою можливість сконцентруватись тільки на відновленні власної позиції, проте він також повинен приділити певну увагу тому, що запропонувала Опозиція – у ПМ не буде достатньо часу на те, аби зробити все під час останньої промови. Також пам’ятайте, що Опозиція матиме цілих дванадцять хвилин після промови ПМ для того, аби атакувати Уряд. Якщо ж ЧУ не приділить достатньо уваги руйнуванню кейсу Опозиції, тоді ПМ наприкінці раунду зіткнеться із стіною, збудованою Опозицією.

Як завжди, запропонувати нові аргументи.

Дві тактики, яких треба уникати

Ці техніки мають відношення до так званих слизьких дебатних тактик, яких треба уникати будь-якою ціною. Є тільки одна річ, гірша за використання їх навмисне, - це використання їх випадково.

Погана тактика №1: “Втрата” аргументу Уряду, який з’явиться непошкодженим у останній промові ПМ.

Припустимо, що ПМ пропонує дійсно сильний аргумент наприкінці своєї промови, але ЛО з якихось причин пропустив його. З етичної точки зору ЧУ повинен його повторити і показати, що Опозиція зовсім забула про нього. Так, хоча Опозиція й буде покарана за втрату цього аргументу у своїй першій промові, ЧО буде матиме змогу звернутися до аргументу, та провести це через гру. Якщо ж ЧУ навмисне або випадково забуває нагадати, що ЛО пропустив цей аргумент, у Опозиції не буде чесної нагоди звернутися до нього. Ця тактика ще більш слизька, коли цей аргумент випадково, або з-за нестачі часу, дуже поверхнево пояснюється у конструктивній промові ПМ.

“Втрата” аргументу Уряду у промові ЧУ та використання його у останній промові ПМ не є забороненим, але це розглядається як неетична тактика багатьма суддями.

Погана тактика №2: Зміна позиції Уряду (т.з. “зсув позиції”)

Позиція Уряду, представлена ПМ, не зважаючи на очікування, може бути гарно атакована ЛО, й ЧУ може непокоїтись з цього приводу. Припустимо, що ЧУ бачить спосіб, як змінити напрямок дебатів аби запобігти такій грі. Так, ПМ знову представляє визначення позиції, але із невловимими змінами, які зведуть нанівець аргументи Опозиції. Тактика нечесна і незаконна тому, що ЛО вже звернувся до тієї позиції, яку він вірно зрозумів. Роблячи перевизначення позиції, Уряд намагається загнати Опозицію у невигідне становище, пов’язане із необхідністю починати усе знову.

Наприклад, твердження позиції, представлене ПМ: “Автомати для презервативів повинні бути встановлені у ванних кімнатах учнів середньої школи США”. Зазвичай, ЛО відповідає на це дотепним зауваженням про те, що приватні та релігійні інституції будуть змушені встановлювати ці машини, хоча, з одного боку, це порушує релігійні вірування, а з іншого - ці прилади зовсім непотрібні у таких школах. ЧУ може спробувати зробити цей “нічний кошмар” не таким страшним, говорячи, що позиція Уряду має відношення тільки до суспільних шкіл, а не до приватних чи приходських. Говорячи це, ЧУ намагається змінити кейс. Опозиція може підняти пункт інформації або сказати про це у конструктивній промові ЧУ. Таким чином, ЧУ спіймають на гарячому, відновиться первинна позиція (яку, до речі, зафіксувала суддя) і Опозиція буде впевнено просуватися до перемоги у цьому раунді (вже не кажучи про високу мораль).

КОНСТРУКТИВНА ПРОМОВА ЧЛЕНА ОПОЗИЦІЇ

Як останній конструктивний промовець цього раунду, ЧО має можливість зробити цілісний огляд дебатів із порівнянням мети обох сторін та їхніх філософій. ЧО також має 2-3 хвилини аби зробити аналіз позиції Уряду та визначити основні проблеми.

Стратегія

У чому полягає реальна шкода? Проаналізуйте реальне значення проблеми у поточній ситуації, незважаючи на те велике лихо, про яке говорить Уряд. Наприклад, Уряд запропонував зробити медичне обслуговування у США державним. Промови Уряду пояснюють страшні проблеми, які мають багато людей у США внаслідок відсутності у них медичної страховки: люди масово гинуть на вулицях та ін. Хоча ЛО напевне вказав на абсурдність цих тверджень у своїй конструктивній промові, ЧО має час для того, аби виступити із більш детальною критикою проблеми, яку змалював Уряд.

ЧО вказує, що хоча, дійсно, деякі люди залишаються без усякого піклування, більшість усе ж таки підлягає дії різних програм: Медична допомога, Медичне піклування, Соціальна безпека, місцеві соціальні програми, страхування безробітних, і та ін. Таким чином, визнаючи, що проблема існує, ЧО показує, що вона більш підконтрольна, ніж стверджує Уряд.

Хто постраждає? Постійно визначайте, кому зашкодить позиція Уряду. Так, ЧО може навести приклад чотирьох хворих на серце канадців, яким треба місяцями чекати на операцію. ЧО може також вказати на погіршення загальної якості медичних послуг, коли їх надає держава, відсутність стимулів для докторів, уповільнення розвитку новітніх технологій та серйозні наслідки для тих, кому потрібні коштовні методи задля врятування їхнього життя, як наприклад пересадки органів.

Як можна краще досягти мети? Зазвичай існує краща альтернатива, ніж позиція Уряду. У цьому випадку Опозиція пропонує кілька варіантів, кожен з яких буде кращим за шкоду від державного медичного обслуговування. Ці варіанти можуть включати: збільшення строку медичного страхування безробітних, розробку програм медичного піклування щодо одиноких матерів та малих дітей та ін.

Обов’язки ЧО

1. Вага. Ваш обов’язок полягає у представленні перспективи раунду за допомогою порівняння обох позицій між собою. У прикладі з медичним обслуговуванням, ЧО слід пояснити, що ті проблеми, які зараз існують у США, є менш серйозними, ніж ті, які можуть виникнути внаслідок державної медицини.

Впевніться у тому, що Спікер розуміє позицію Уряду. Перед тим, як ЧО буде показувати шкоду від тієї позиції, яку пропонує Уряд, він повинен чітко зрозуміти, у чому саме ця позиція полягає. Спікер могла зафіксувати твердження Уряду, коли воно звучало вперше у промові ПМ, але вона могла не зрозуміти, що таке державна охорона здоров’я. Звичайно, Уряд запропонував державну медицину, як єдиний гарант доступу усіх до медичного обслуговування, але завдання Опозиції буде полягати у поясненні того, що соціалізація призведе до державного контролю за медичним обслуговуванням, відсутності матеріальних стимулів, бюрократичного розподілу ресурсів з боку держави та ін.

Пояснивши негативні наслідки позиції Уряду, ЧО показує, чому нові програми, спрямовані на більш уразливі верстви населення, є більш ефективними, менш дорогими та ризикованими, ніж одержавлення. (Про структуру контр-кейсу див. “Конструктивну промову ЧО”)

2.Пояснення філософії Опозиції. Якщо ЛО представив певну філософію, то побудуйте свій виступ навколо його тверджень. Більш детально представте філософію Опозиції через те, що ЧО, на відміну від ЛО, має більше часу на підготовку та більше часу у промові, аби приділити його ідеям Опозиції. Пам’ятайте, що унікальність позиції ЧО полягає у тому, що він може подивитися на дебати під іншим кутом зору, ніж інші промовці. Якщо ПМ, ЛО та ЧУ, образно кажучи, знаходяться в окопах, то ЧО має змогу подивитися на поле битви скрізь потужний бінокль. В межах загальної структури промови ЛО, ЧО має змогу звернутися до питань, які могли залишитись непомітними під час бурхливих подій раунду.

Якщо ЛО забув представити філософію (але вона завжди була), представте її на початку своєї промови і поясніть, як та чому вона суперечить позиції Уряду. Якщо у ЛО не було філософії, то впровадьте її самі!

Аналіз промови Члена Уряду.

Зсуви позиції: Спостерігайте за тим, щоб ЧУ не змінив первісну позицію, представлену у конструктивній промові ПМ. Звертайте увагу на будь-які зміни та повертайте дебати у початково визначенні рамки (детальніше про зміни кейсу дивіться у розділі “Конструктивна промова ЧУ”). Пам’ятайте, що навіть незначні зміни у позиції Уряду пізніше можуть зіграти значну роль. Якщо ви сумніваєтесь, чи відбулись зміни у позиції Уряду, зверніться до їх початкової позиції та порівняйте те що говорить ЧУ з тим, що було проголошено у промові прем’єр-міністра.

Протиріччя: Використайте протиріччя в промовах ЧУ та ПМ. Звертайте увагу на відсутність скоординованості у діях Уряду. Наприклад, якщо кейс базується на захисті сексуальної стриманості, припустимо, що ПМ сказав “Помірність – єдина раціональна політика запобігання розповсюдження хвороб, що передаються статевим шляхом”. Пізніше ЧУ каже: “ Визнаючи, що помірність не є раціональним засобом захисту та запобігання від статевих хвороб, ми пропонуємо сприяти свідомості та сексуальній відповідальності”.

ЧО має відреагувати на це “Яку точку зору вони дійсно підтримують? ПМ стверджує, що “помірність – єдина раціональна політика”, але ЧУ явно суперечить цьому твердженню кажучи, що помірність не є реалістичним поглядом на майбутнє. Команда Уряду навряд чи розуміє те, що вони захищають.”

Пропущені аргументи: Звертайте увагу суддів на те, яке вирішальне значення для її рішення мають питання, які ЧУ пропустив або програв. Пам’ятайте, що Уряд фактично пропускає будь-які аргументи Опозиції, до яких ЧУ під час конструктивної промови не звернувся безпосередньо. Зверніть увагу, що сам факт пропускання Урядом аргументів Опозиції, ще не гарантує перемогу Опозиції. Оцінити, наскільки ці пропущені моменти мають відбитися на результатах раунду – справа лише судді.

Ще кращою ситуацією, ніж пропущені аргументи (але ж набагато рідкіснішою), є наявність аргументів Опозиції, з якими ЧУ погодився. Припустимо, що ЧУ стверджує: “Хоча є деякі серйозні побоювання щодо погіршення загальної якості охорони здоров’я внаслідок націоналізації, ми вважаємо, що наш план має бути застосованим, адже він допоможе тим, кого система зараз активно ігнорує”. Тоді ЧО може сказати, “ЧУ припускає, що в межах їхнього плану існують “серйозні побоювання щодо погіршення загальної якості охорони здоров’я”. Якщо це так, а вони припускають, що це саме так, то чому ми повинні скасовувати існуючу систему за ради системи, яка є набагато гіршою, коли існуючі проблеми ми можемо вирішити набагато легше та дешевше? Пані Спікер, мені здається що ми знаємо рішення.”

Зверніться до первісних аргументів ЛО та надайте нові аргументи. Повторіть ключові слова аргументів ЛО та покажіть необґрунтованість логіки спростування ЧУ. Важливими є нові приклади, тому що ніхто ніколи не хоче до нескінченності слухати одну й ту ж пісню. Найкраще, коли є свіжі та оригінальні приклади. Намагайтеся уникнути зловживання такими прикладами, як посилання на Маккартизм, дещо стосовно Гітлера, чи набридлих метафор. Але краще застосовувати це, ніж не мати зовсім ні яких прикладів.

Варіантом гарних прикладів є гіпотетичні випадки, яки ви вигадаєте самі – описи подій, які могли б мати місце. У випадку вищезгаданого кейсу з націоналізацією медицини, наприклад, гарний приклад для доказу ЧО дефіциту ресурсів може бути такий: мати, яка відчайдушно намагається зробити пересадку нирки, буде змушена при націоналізованій системі чекати довгі місяці. Таким чином ЧО показує Спікеру, як виглядає націоналізована система очами безнадійно хворої людини, і доводить, що немає підстав вводити таку систему.

Конструктивна промова ЧО є останньою можливістю Опозиції внести на розгляд нові аспекти. Маючи стільки часу для підготовки, разом із допомогою вірного ЛО, ЧО повинен мати сказати більш, ніж достатньо. Одна з можливих тактик - “звалище ЧО”, з її позитивними та негативними сторонами, наведена нижче.

Зупиніть небезпечні трюїзми. Попереджати небезпечні трюїзми з досвідом стає набагато легше, але є очевидні типові випадки, про які варто знати вже зараз.

“Проблема Х – погана”. Це твердження вживалося багато разів у багатьох формах: бездомність – це погано, зловживання наркотиків – це погано, дискримінація – це погано, тощо. Часто команда Уряду намагається побудувати власну лінію як щось середнє між проблемою та її рішенням. Потім у останній промові ПМ проголошує: “Проблема Х – погана. Оскільки вона погана, голосуйте за Уряд, тому що ми намагаємося щось з нею зробити, а Опозиція - ні.”

Найкращій шлях попередження цієї нелогічності є контр-план, який вирішує проблему Х краще, ніж пропонує Уряд (дивиться конструктивну промову ЛО). Але й цей підхід нічого не гарантує, бо останнє слово залишається за командою Уряду. Обов’язок ЧО – передбачити тактику ПМ в заключній промові, пояснити її судді, знов звернути увагу судді на обов’язок Уряду у раунді, та показати, якою нечесною виявляється позиція Уряду. Перехоплюючи “грім” Уряду, ЧО може уникнути того, що Опозиція може бути спіймана дощем.

Ідеалістичний підхід. Цей шлях до створення трюїзму помітити складніше. Ключ полягає в типі кейсу, презентованого Урядом - ідеалістичному та пасивному. “Ви - сенатор N. Ви повинні подати законопроект поправки про баланс бюджету”. “Ви - студент коледжу. Ви повинні передати петицію на підставі громадянських прав студентів”. “Ви повинні розглянути навчання для Америки”.

Зверніть увагу, що жоден з цих кейсів не потребує закінченої дії. Уряд користується цим у спростуванні: “Ми наголошуємо тільки на тому, що ви лише подаєте законопроект”. “Ви передаєте петицію, що говорить про те, що вам не байдужі ці питання - ніхто не каже, що ви повинні брати участь у акції громадської непокори”. “Наш кейс полягає в тому, що ви повинні розглянути навчання для Америки, але, якщо ви не хочете марнувати два роки свого життя, то ви маєте повне право на вибір”.

Найкращий шлях спростувати цей тип трюїзму - це перехопити ініціативу (дивіться “Запобігання нападу шляхом атаки”), у виступі ЛО виразити свій жаль, що уряд не зміг представити справжній кейс, та виправити ситуацію (конгрес повинен прийняти поправку про баланс бюджету, студенти повинні наполягати на своїх громадянських правах, ви повинні пожертвувати двома роками свого життя на навчання для Америки). ЧО також повинен пояснити трюістичність кейсу Уряду, з’ясувати, чому він є несправедливим, висвітлити обов’язки Уряду. Іншими словами, ЧО повинен зробити так, щоб подальше просування трюїзму було дуже ризикованим для ПМ і він його припинив.

“Звалище ЧО”.

Одна з тактик, що може застосувати ЧО, заснована на звалюванні великої кількості нових (змістовних) аргументів на протязі свого виступу. Тут уся надія на те, що ПМ має тільки п’ять хвилин, щоб спростувати нові аргументи ЧО та наголосити на кейсі Уряду, та буде не в змозі відповісти на 8-10 нових аргументів за такий короткий час. Але, наскільки “звалище ЧО” може бути ефективним, настільки ж це може бути й небезпечним.

Хоч це й вигідно, коли ЧО пропонує декілька нових пунктів аналізу, але, якщо Опозиція навмисно утримує “за спиною” аргументи під час виступу ЛО, щоб потім представити їх у промові ЧО з метою скоротити Уряду час для відповіді, це вважається дуже неетичним. Цієї практики треба уникати з різних причин - не тільки з питання етики, а ще й тому, що більшість суддів, які усвідомлюють небезпеку “звалища ЧО”, схильні занижувати цінність аргументів (особливо основних), які були представлені вперше у виступі ЧО, у порівнянні з тими, що були представлені ЛО і по яких дебати йшли впродовж всього раунду. При цьому ПМ, що натрапив на “звалище ЧО”, може бути визнаний потерпілою стороною, та з боку судді йому може надаватися перевага.

Існує ще одна проблема із “звалищем ЧО”. Часто те, що здається 8-10 новими незалежними аргументами, може бути лише семантичними різновидами 2-3 основних ідей. Кмітливий ПМ помітить цей факт, та згуртує усі ці аргументи у декілька основних пунктів і зможе спростувати їх усі разом. Це не тільки покаже ПМ з найкращого боку (чому саме Опозиція й запобігає), але й може виявити, що ЧО намагався обдурити суддю.

СПРОСТУВАННЯ

Завершальні дев’ять хвилин дебатів дають останній шанс кожній стороні зробити свої кейси міцними. Не один раунд було виграно чи програно у ці вирішальні хвилини – гідне спростування може бути порятунком у близькому до програшу, або навіть програному, раунді.

Завдання.

Метою ЛО є висвітлити фундаментальну слабкість кейсу Уряду, закріпити позицію Опозиції та узагальнити усе сказане у попередніх виступах ЛО та ЧО. Спростування ЛО повинно бути достатньо міцним, щоб не дати ПМ повноцінно реабілітувати свій кейс у заключній промові. Для ЛО не достатньо лише бути на одному рівні, або навіть трохи випередити Уряд; ПМ буде мати шанс затьмарити Опозицію під час останньої промови.

Метою ПМ є повернути раунд до фундаментальних цінностей, представлених у його першому виступі, вагомо заперечити усі важливі аргументи, представлені ЧО та здолати фінальну позицію Опозиції, котру відстоював ЛО у своєму спростуванні. Обов’язки ПМ у завершальній промові є, напевне, найтяжчими у дебатах, але він має 12 хвилин, щоб підготувати нищівну та красномовну відповідь. Також, ПМ належить останнє слово.

Нові аргументи.

Нові аргументи не можуть бути представлені у спростуванні, хоча нові приклади завжди бажані. У принципі, якщо площина аналізу не була представлена у вступних виступах, вона не може бути представлена й в спростуванні. Хоча дозволено розширювати ті, що вже представлені. Також промовці не мають права вперше відповідати у спростуванні на аргументи, що були пропущені на протязі раунду (єдиний виняток наведений нижче). Наостанку, ПМ та ЛО можуть представляти нові приклади у підтримку старих аргументів, але не мають права брати старі приклади для створення нових аргументів. Наприклад:

Аргумент: “Авторитарність веде до пригнічення”.

Початковий приклад: “Фашистська Німеччина”.

Новий вагомий приклад у спростуванні:” Сталінська Росія”

Неприпустимий новий “приклад” у спростуванні: “Пригнічення веде до економічної нестабільності, як це було у фашистській Німеччині”.

Якщо аргумент у спростуванні розглядається як новий, тобто якщо він раніше не був представлений, то не має значення, наскільки він непереборний. Обов’язок протилежної сторони полягає у визначенні цього нового аргументу (див. “пункт порядку” нижче); адже суддя не має права самостійно викреслити його з площини дебатів.

З цього правила щодо нових аргументів є лише єдиний виняток. Оскільки можливість для Уряду відповісти на аргументи, які вперше були проголошені у конструктивній промові ЧО, вперше виникає в заключній промові ПМ, йому дозволено це зробити. Аргументи проти тверджень, що були представлені ще у вступному виступі ЛО та були пропущені ЧУ, це - за межами правил, навіть якщо твердження були повторені у виступі ЧО.

Стратегія.

“Окопна війна” – це смерть. Чотири або п’ять хвилин – це замало часу, щоб звернутися до кожного аргументу, представленого протилежною стороною – особливо, якщо ви ПМ, що зіткнувся із “звалищем ЧО”. “Окопна війна” практично гарантує, що ви забудете щось важливе та програєте. Навіть якщо ви відчуваєте, що зможете звернутися до кожного аргументу, роблячи це, ви тільки заплутуєте дебати та затьмарюєте важливий матеріал. Спростування повинно концентруватися на 3-4 важливих сферах або питаннях. Те, що сказано у ці чотири хвилини, повинно резюмувати увесь раунд то співставити основні принципи позиції кожної з команд.

У підготовці до заключної промови ЛО або ПМ повинні спитати:

“Яке найбільш важливе зіткнення цього раунду?”. Часто це питання буде концентруватися навколо зіткнення між основними цінностями команд – рівність проти свободи, правда проти “вищого блага”, обов’язки вдома проти обов’язків за кордоном. У більшості раундів один або два вагомих аргументи з’являються у конструктивній промові ЧО – вони мають бути підкреслені у завершальній промові ЛО та атаковані у спростуванні ПМ.

“Що пропустила інша команда?” Перевірте свої нотатки, щоб побачити, які аргументи обговорювалися протягом дебатів, які питання були пропущені протилежною стороною. По-перше їх слід наостанку обговорити, а по-друге - коротко, але переконливо донести до судді.

“Якщо ми програємо, то з яких причин?” Це питання дещо відрізняється від “найбільш важливого зіткнення”, тому що дебати рівних команд часто програються через дрібниці та незначні помилки, або необачність, яких можна було б запобігти. Якщо ви – ЛО, намагайтесь передбачити, на яких моментах ПМ буде ґрунтуватися у завершальній промові, та запобіжіть їм, доки вони ще не представлені. Якщо ви – ПМ, врахуйте тон та наголос ЧО та ЛО так, щоб ви могли ефективно протистояти підходу Опозиції.

Техніки спростування.

Існує велика безліч технік спростування – нижче представлений їх широкий вибір. Не намагайтеся вмістити їх усі в один виступ. Навпаки, зробіть його простим. Нагадайте собі, що ви маєте лише 4-5 хвилин. За допомогою якнайменшої кількості слів згрупуйте свої думки у 3-4 основних тези. Порахуйте сфери, які ви хочете зачепити та впорядкуйте їх відповідно до логічного розвитку думки.

Згрупування. ЛО та ЧО можуть представити “14 незалежних рівнів аналізу”, але будьте уважні: ці пункти часто можуть бути згруповані у 3-4 загальні аргументи. У кейсі, що стверджує “Ви не повинні казати неправду”, наприклад, 4 “незалежних” пункти про важливість дружби, вплив неправди на дружбу, злість обманутого друга, ваша відповідальність, як друга – це все частини одного основного аргументу - неправда шкодить дружбі і шкодить вам. Така аргументація – це ваш друг. Скористайтесь шансом та згрупуйте кейс протилежної сторони, покажіть що всі їх аргументи сходяться до однієї–двох основних ідей, які ви можете легко порахувати.

Відбір. Ця техніка - це дотепна відповідь на необхідність вести “окопну війну”. Вибирайте поле битви уважно, ігноруйте або коротко піддайте сумніву дрібні, неважливі аргументи, та дивіться у серце дебатів. У раунді, де стоїть питання про введення 50-центового податку на галон бензину, щоб компенсувати дефіцит, диспут про кількість приватних машин в Америці є майже недоречним та, навіть, нерозумним. Додержуйтесь основного – чи шкодить це економіці більш, ніж допомагає? Чому податок на бензин, а не щось інше? Чи дефіцит є настільки великим, наскільки це змальовано? Чи є податки на бензин регресивними? Знову ж, три чи чотири аспекти в спростуванні - це максимум.

Узагальнена відповідь. Така техніка, що є особливо корисною в заключній промові ПМ, дозволяє промовцю спростувати одразу кілька аргументів шляхом піддавання сумніву всього кейсу Опозиції. Оскільки Опозиція вже нічого не зможе відповісти, ці питання залишаться відкритими для судді наприкінці раунду.

Продовжуючи попередній приклад (якщо один з головних аргументів Опозиції стверджує, що 50 відсотковий податок на бензин зашкодить економіці), ПМ може сказати: “В мене є три відповіді не це. По-перше, це аргумент невірний тому, що скорочення ВНП може бути повністю компенсовано змінами в монетарній політиці Федерального резерву. Цей аргумент також невірний, бо й споживачі, й виробники будуть пристосовуватись до збільшення цін у автопарку та до підвищення попиту на пальне – це взаємовигідна зміна. І навіть якщо аргумент Опозиції розрахований на короткий час, загроза країні через збільшення зовнішнього боргу є ще більш небезпечною, ніж введення такого податку. Опозиція ігнорує реальність, у той час, як ми захищаємо довгострокове здоров’я економіки США.”

Огляди. Огляди – це засіб організувати суперечки щодо нехтування темою або цінностями. Виділить ключові питання, про які говорили обидві сторони (або не говорили), і чому ваша позиція повинна мати перевагу по кожному. Висвітліть основні висловлювання або факти, які пропонувалися під час раунду (головні моменти конструктивної промови ПМ). Визначте сфери конфліктів, тобто специфічні аспекти навколо яких виникли суперечки. Покажіть представлення та розвиток аргументу з обох боків, а потім покажіть, чому його виграли саме ви. Розгляньте “доведені факти”, наприклад

“Пані Спікер, ми довели Вам, що довгострокове майбутнє економіки США у безпеці. Ми показали, що податок на паливо задовольнить і споживачів і виробників, покращить ефективність палива, і цей тиск буде перекладений з федерального бюджету на уряд”.

Дихотомії. Ця техніка дозволяє у завершальних промовах порівнювати долю світу згідно із планами Уряду та Опозиції. Це ефективний, виразний та простий метод цікавого визначення основних конфліктних сфер. Знову, визначте 3-4 основних контрасти, на яких стикаються основні проблеми. Наприклад:

“Згідно із планом Уряду, уряд США буде застосовувати ще один нечесний податок у відношенні до середнього класу. Згідно із планом Опозиції по зменшенню бюджету, ми не тільки запобігаємо збільшенню податків, але й зменшуємо дефіцит. Згідно із пропозицією Уряду, економіка, яка все ще у занепаді, буде потерпати ще більше. Згідно із планом Опозиції, ми будемо стимулювати економіку та забезпечувати фінансову відповідальність.”

Дихотомії дозволяють систематизувати спростування у формі “Вони роблять Х, а Х погане. Ми робимо У, а У добре через Z”. Дихотомії також дозволяють промовцеві створювати виразні образи неминучих загроз згідно із планом Опозиції та раю згідно із вашою правдою.

Смертоносні втрати. Як вже було зазначено раніше, пропущені аргументи раптово стають найбільш важливими питаннями у раунді. Якщо опоненти пропустили аргумент, запропонований вами, цього достатньо для того, аби виграти раунд, якщо ви нагадаєте про їхню помилку в останній промові. Підкресліть це, розкажіть анекдот, поясніть, що протилежна сторона не змогла спростувати аргумент, та розвиньте його. Крім того, пересвідчіться у тому, що ви самі не забули спростувати вагомі аргументи своїх опонентів – особливо, якщо виробити заключну промову ПМ та маєте справу з частками “звалища ЧО”.

ІІІ. ЩЕ ДЕКІЛЬКА ДЕБАТНИХ ОСНОВ

Пункти інформації

Пункти інформації – це питання або висловлювання члена протилежної команди, які спрямовані на промовця. Для того, аби “підняти” пункт інформації, дебатер повинен піднятися та показати, що він хоче зробити зауваження говорячи: “Пункт інформації” або “Інформація” або “По цьому питанню”. Промовець має абсолютне право вибору щодо того, чи приймати це зауваження, чи ні, але це треба визначити впродовж 10-15 секунд після підняття пункту іншим дебатером. Якщо пункт відхилено, той, хто його пропонував, повинен сісти. Якщо пункт прийнятий, дебатер може запропонувати коротке зауваження або питання промовцеві. Пункти інформації не повинні перебільшувати 15 секунд і зараховуються у загальний час поточної промови.

Пункти інформації можна піднімати між першою та останньою хвилинами конструктивних промов, але вони заборонені під час двох останніх. Пункти інформації можуть збільшити особисті бали промовця, тому дебатерам є сенс піднімати та приймати пункти інформації (але зловживання цим може бути визнане нав’язливим та загрозливим). Загалом рекомендують приймати два чи три пункти під час промови та пропонувати декілька пунктів під час промови опонентів до того, як це почне бути нав’язливим. Дебатер не повинен переривати свою промову на півслові для того, аби прийняти пункт інформації, краще закінчити пояснення ідеї або речення та потім вислухати “пункт”. Дозволяється казати дебатеру, що ви не будете приймати цей пункт зараз, а зможете прийняти його пізніше у раунді.

Пункти інформації особливо важливі для досягнення таких цілей:

Отримати пояснення. Особливо, коли ПМ представляє нечітку та незрозумілу позицію у своїй конструктивній промові, пункти інформації треба використати для того, аби прив’язати Уряд до специфіки їх же власної позиції та врятувати раунд від довгого та нудного з’ясування дефініцій.

Вказати на суперечність в аргументації протилежної команди. Якщо промовець явно суперечить тому, на чому наполягав його партнер, піднімайте пункт інформації, щоб вказати на цю суперечність та похитніть їх переконливість.

Відповісти на аргумент, представлений протилежною командою. Під час конструктивної промови, дебатер може застосувати пункт інформації, щоб заперечити аргумент, представлений дебатером, який виступає. Особливо, якщо представлений аргумент заснований головним чином на емоційному, нестійкому твердженні, 15 секунд може бути достатньо, щоб цілком його зруйнувати. Але ж будьте обережні – якщо промовець зможе негайно дати обґрунтовану відповідь, цей аргумент може стати ще сильнішим.

Вказати на факт, що був пропущений або невірно інтерпретований іншою командою. Іноді спікер буде, навмисно чи випадково, підтримувати свій аргумент помилковими або недоречними твердженнями. Пункти інформації дають можливість протилежній команді піддати сумніву ці твердження. Оскільки парламентські дебати не займаються емпіричними диспутами, то вказуючи на очевидні фактичні невідповідності, ви послабите кейс ваших опонентів.

Обумовити наступну промову. Влучно поставлене питання або твердження може закласти підґрунтя для аргументу, який ви плануєте представити у наступній промові. Також, підняття пунктів, які були попередньо відхилені або введення нової лінії аналізу у пункті інформації робить можливим повторюватись та докладно говорити про цей аргумент або посилатися на нього у заключній промові без загрози звинувачення у нових аргументах.

Ввести трішки гумору у раунд. Короткий, дотепний та влучний вигук часто може зробити кращий наголос, ніж декілька хвилин сухої прози. Пункти інформації пропонують найкращий шлях ввести гумор у дебати та одночасно застати ваших опонентів зненацька.

Пункти порядку.

Пункт порядку – це заперечення на порушення правил дебатів, який піднімається дебатером, коли говорить один з членів протилежної команди. Щоб запропонувати пункт порядку, дебатер повинен піднятись та сказати: “Пункт порядку”. Коротко заявити про порушення правил у вигляди запитання. Промовець повинен зупинитися та мовчати, доки пункт не висловлено, а суддя вирішує, прийнятий він, чи ні. Якщо пункт вирішено прийняти, час, витрачений на прийняття пункту порядку, буде відрахований від часу спікера. Якщо ж пункт не прийнято, час у спікера відраховуватися не буде.

Поки пункт порядку висловлюється або він обдумується, промовець не має права відповідати. Рішення є остаточними та не можуть бути оскаржені або спростовані іншою командою. Пункти порядку можуть бути застосовані у ряді обставин:

Нові аргументи у завершальній промові. Якщо дебатер використовує у завершальній промові новий аргумент, або намагається вперше відреагувати на аргумент опонентів (окрім відповіді ПМ на аргументи, які вперше представлені у промові ЧО), протилежна команда повинна підняти пункт порядку. Якщо Спікер задовольнить вимогу, новий аргумент буде виключено суддями, та промовцю буде заборонено продовжувати дискусію по ньому. Хоча, суддя не завжди погодиться з пунктом порядку; обов’язок команд - слідкувати за появою нових аргументів.

“Зсув” кейсу у завершальній промові. Якщо команда Уряду намагається змінити свій кейс у завершальній промові ПМ, Опозиція може підняти пункт порядку.

Промовець перевищує час. Коли закінчується призначений йому час, кожному промовцю дається ще 30 секунд “відстрочки”, щоб він міг завершити свою промову. Якщо дебатер перевищує цей час, член команди опонентів може підняти пункт порядку. Якщо він буде прийнятий, виступаючий зобов’язаний завершити свою промову негайно та сісти на місце.

Пункти особистої привілеї.

Якщо дебатер відчуває, що член протилежної команди невірно цитує, перекручує чи оскорбляє його, він може підняти пункт особистої привілеї. Процедура висловлювання, прийняття рішення та обмеження по часу по пунктах особистої привілеї схожа з процедурою по пунктах порядку. Якщо пункт прийнято, виступаючий спікер повинен взяти назад своє некоректне зауваження, а потім може продовжити. Ви можете піднімати пункт особистої привілеї тільки у випадку очевидного перекручення чи наклепу. Також дайте опонентам шлях для відступу – легкий сарказм чи жарт буде доречним, а якщо ви піднімаєтесь у випадках, що не заслуговують уваги, може здатися, що ви переграєте. Використовуйте свою розсудливість та слідкуйте за суддею, щоб вгадати його думку.

НОТАТКИ.

Важливою дебатною технікою є ведення конспекту раунду, який є системою записів, відповідей та слідкування за аргументами на протязі раунду дебатів.

Більшість дебатерiв зазвичай відстежують раунд на аркуші паперу розміром А4 (“флоу”), хоча деякі можуть використовувати менші або більші аркуші, картки, або сукупність цього. Щоб скласти “флоу”, розташуйте аркуш у довжину та зробіть шість стовпців – по одному для кожної з промов раунду. Напишіть тему та назву кейсу вгорі аркушу – вам знадобиться звернутись до них пізніше, у раунді. По мірі того, як аргументи презентуються у раунді, нумеруйте їх та записуйте у відповідну колонку. Ви можете використовувати стрілки чи лінії, щоб з’єднати аргументи з відповідями на них та зустрічними відповідями; не спростовані або пропущені аргументи можуть бути обведені, та ін.

Добре складене відстеження ( “флоу”) дасть вам повну картину загальних стратегій аргументації у раунді та допоможе з’ясувати аргументи, що були, або повинні бути спростовані вами чи вашим партнером. Використовуйте “флоу”, щоб з’ясувати основні лінії аналізу, коли ви готуєте свою промову. Навіть коли вашу промову закінчено, продовжуйте відстеження раунду – це буде гарною практикою, дозволить допомогти вашому партнерові та зробити загальний огляд раунду, коли його буде закінчено. Пам’ятайте, що більшість суддів роблять рішення про результат раунду на підставі своїх записів, отже, переконайтеся, що ваш “флоу” – дає змогу зробити висновок.

СТИЛЬ.

Навіть найкращі аргументи, представлені скучно та невпевнено, не будуть вам добрими помічниками. Пам’ятайте, що Парламентські дебати – це, насамперед, переконування, а переконливість містить у собі не тільки те, що презентується, але також і як це презентується. У зв’язку із цим, більшість суддів будуть брати до уваги деякі стилістичні фактори при прийнятті рішення.

Звичайно, ораторський стиль – це не те, чому можна навчитися з декількох сторінок. Найкращий шлях покращити ваш стиль - практика; крім того, спостерігайте за досвідченими дебіторами та відомими ораторами й намагайтеся використовувати деякі їхні прийоми. Не дивлячись на те, що складні риторичні та стилістичні техніки не входять до цього посібника, ви знайдете тут деякі загальні принципи, що можуть допомогти вам з типовими стилістичними проблемами, з якими стикаються початківці.

Голос. Проблема стилю багатьох початківців – це монотонність мови. Це, мабуть, найефективніший спосіб приспати суддю. Змінюйте ваш тон та гучність – у більшості промов намагайтесь подолати розмовний тон. Говоріть впевнено, але не самовдоволено. Це зробить суддю пильним та зацікавленим, та дасть вам можливість додати наголосу, використовуючи більш драматичний тон у ключових моментах. Переконайтесь, що суддя чує вас, але не викрикуйте свою промову. Ваша гучність повинна відповідати розмірам приміщення – те, що буде ефективно у лекційному залі, може бути недоречним в маленькій кімнаті.

Швидкість. Парламентські дебати – це не високошвидкісні політичні дебати. Якщо ви звикли до “швидких” дебатів у школі, тепер час змінювати старі звички. Судді спеціально не тренуються, щоб розуміти швидку мову - якщо ви говорити більш, ніж 200 слів за хвилину, ви дуже поспішаєте, та суддя пропустить багато ваших аргументів. Взагалі, більшість дебатерів виграють на тому, що не поспішають. Не бійтеся пауз між ключовими моментами, перед початком нового аргументу, або після дуже важливого прикладу. Багато початківців мають проблеми з заповненням усіх восьми хвилин свого виступу. Один з найкращих шляхів вирішити цю проблему – це користуватися перевагами кожної наданої вам хвилини: не поспішайте, та ваша промова буде для слухачів більш зрозумілою.

Дикція. Говоріть чітко – не ковтайте слова, інакше суддя пропустить щось дуже важливе. Уникайте слів-паразитів, не розділяйте речення звуками “м-м-м…” чи “е-е-е…”. Позбавтеся конструкцій типу “Пані Спікер,” чи “Як ми бачимо…” та ін. – вони тільки відволікають від самої суті вашої промови. Ваш партнер може відмічати, коли ви використовуєте їх забагато. Та, будь ласка, намагайтесь не називати суддю жіночої статі “Пане Спікер”, а чоловічої – “Пані Спікер”. Вони, мабуть, й не будуть ображені, але це прозвучить безглуздо.

Візуальний контакт. Ваші перші парламентські раунди не будуть проходити перед великою аудиторією – у всякому випадку, там не буде більше 5-6 осіб. Це ваш шанс позбутися старого страху візуального контакту або промови на велику аудиторію, починаючи з малого. Дивіться на суддю, а не на свого партнера чи іншу команду. Усі коментарі повинні бути направлені Спікеру Палати – вона єдина, кого вам треба переконати. Та посміхайтесь – якщо ви покажете, що вам подобається те, що ви робите, суддя знайде вас більш переконливим (однак, існують й виключення – наприклад, заберіть усмішку з обличчя, коли кажете про жорстокість, що діється у Боснії). Утримуйтесь від спокуси постійно дивитись на своє “флоу” та просто читати з нього. Навпаки, подивіться у ваші записи, коли ви закінчуєте викладати основний пункт, а потім зберігайте візуальній контакт з суддею, коли розповідаєте новий пункт. Більшість початківців дивляться у свої записи 80% всього часу, а на суддю – 20%. Ви повинні змінити це співвідношення з точністю до навпаки.

Жести та рухи руками. Жести рук можуть бути використані, щоб підкреслити основні моменти, але надмірне їх використання зменшить їх дію та ви будете виглядати надто палким чи бундючним. Жести повинні бути рішучими , відкритими та живими – коли ви зробили один жест, поверніть руку до спокійного стану, але не дозволяйте їй просто висіти у повітрі. Коли руки не в дії, складіть їх вільно по боках у зручній, невимушеній позиції. Часто починаючі дебатери реалізують свою нервову енергію через гру з руками. Декілька загальних моментів, яких треба уникати: складати руки поперед себе протягом всієї промови, гратися з волосами, краваткою чи одягом, хвататися за що-небудь та горбитися протягом виступу, постійно повторювати жести “м’яча, що підскакує”, складати руки за спиною, у кишені, або опускати їх по обох боках без дії.

Рух. Можливо, найкращий вид руху протягом промови – це стояти без рухів взагалі. Якщо ви відчуваєте, що ви повинні ходити протягом виступу, зробіть декілька кроків між аргументами, але не посередині. Наприклад, закінчить ваш перший аргумент, пройдіть уперед, почніть наступний аргумент, закінчіть його та поверніться назад. Ноги поставте твердо: не шаркайте підошвами та не розставляйте їх у різні сторони.

Загальна знервованість. Намагайтесь не боятися суддів або іншої команди. Пам’ятайте, що більшість суддів, з якими ви зіткнетеся, - це такі ж студенти, як і ви. Не соромтеся, якщо ви зробили помилку. Якщо ви загубили думку або затнулися на якомусь слові, не хвилюйтеся. Навпаки, зробіть паузу, глибокий вдих, намагайтеся пригадати ваші думки та почніть речення знову. Не привертайте уваги до вашої помилки, не просіть пробачення та не сідайте, втративши надію. Впевнено та спокійно виправлена помилка навіть й не пригадається, коли ваша промова буде закінчена.

VI СУДДІВСТВО

Метою дебатів є переконання. Об’єкт переконання – суддя. Суддя – це єдиний арбітр раунду, та її рішення остаточне. На деяких турнірах будуть присутні 3-4 судді у раунді. У такому випадку судді не обговорюють свої рішення, а команда, що набрала більшість голосів проголошується переможницею. У більшості випадків, однак, буде лише одна суддя, яка буде також виступати Спікером Палати.

Критерії суддівства.

Основний критерій оцінки у парламентських дебатах досить простий – переконливість. На відміну від деяких інших форматів дебатів, команда автоматично не перемагає, якщо їх опоненти “пропустили аргумент” чи зробили подібну помилку. Суддя проінструктована відзначити ту команду, яка, на її думку, показала кращі дебати – чия презентація та аргументи їй здалися більш переконливими. Але, оскільки це досить широкий та нечіткий критерій, існують ще декілька основних характеристик, що будуть враховані майже кожною суддею:

Аргументація та аналіз. Це - скелет парламентських дебатів. Команда, що представляє послідовний та логічний аналіз, буде виглядати краще, ніж команда, що розраховує (виключно) на заяви та емоційність. Аргументи повинні бути чіткими, переконливими та створювати суперечку з цінностями іншої команди.

Зміст. Оскільки парламентські дебати не засновані лише на очевидності та статистиці, реальні приклади з життя та фактичні знання, використані, щоб підтримати вашу позицію, завжди будуть ефективними. Хоча факти не можуть бути використані як головна підстава аналізу, але вони можуть забезпечити підтримку та зміцнення абстрактної аргументації.

Спростування. Ви повинні не просто представити свою сторону проблеми, але й переконатись, що ви прямо суперечите своїм опонентам та заперечуєте їх. Знову ж, один пропущений аргумент не робить вас автоматично програвшим ( якщо це не є центральний аргумент!) Але переконливе спростування більшості аргументів іншої команди буде необхідним, щоб гідно провести раунд.

Організація. Судді цінують промову, де аргументи чітко та влучно сформульовані. Різні лінії аргументації повинні бути представлені окремо. Спростування повинні коротко та чітко виявити найважливіші пункти раунду, та не повинні вдаватися у зайві деталі.

Стиль та риторика. Манера, у якій представлені аргументи, майже така ж важлива, як і самі аргументи. Гладкий, відкоригований та впевнений стиль мови вразить суддю. Використання риторичних прийомів та барвистих висловів додасть краси вашій промові та буде корисним для вашої презентації.

Почуття гумору. Гумор дуже важливий у Парламентських дебатах. А його використання додасть цікавості та корисності вашій промові. Гумор, влучний сарказм та веселі приклади й анекдоти будуть оцінені більшістю суддів. Але недоречні жарти, неприкрита образа та ламання комедії - навряд чи. Ефективний гумор може стати однією з ваших найсильніших зброй та це буде часто братися до уваги у суддівських рішеннях.

Пункти інформації. Дебатер, який використовує пункти інформації буде мати перевагу в раунді. Як влучні або доречні пункти, так і швидкі, впевнені та ефективні відповіді на пункти, які запропонувала інша команда, продемонструють вашу здібність швидко думати та висловлюватись - що цінується майже всіма суддями.

Командна робота. Дебатери повинні виступати у команді, посилаючись на аргументи один одного та підтримуючи чітку командну філософію протягом раунду. Не суперечте своєму партнерові - достатньо поширити аргументи, представлені раніше, щоб доповнити зусилля вашого партнера.

Індивідуальні бали промовців.

Окрім рішення про результат раунду, суддя робить оцінку кожного промовця за 30-бальною системою. Оцінка промовця основана не лише на стилістичних властивостях мови. Навпаки, вона представляє загальний рівень дебатів, продемонстрованих дебатером, включаючи аргументацію, аналіз та спростування разом із до стилем та риторикою. Між дебіторами будуть також розділені 4 міста відповідно до кількості набраних балів. Як правило, команда з більшою загальною кількістю балів (або, у разі рівної кількості балів, з меншим рангом) буде визнана переможницею раунду.

Ось типова шкала оцінки промовця :

Менше 16 балів. Жахливо. Судді взагалі не виставляють такі бали, якщо тільки дебатер окрім того, що він говорив не переконливо та незрозуміло, ще й був дуже грубим та агресивним.

Від 16 до 17 балів. Дуже слабка промова. У дебатера існують серйозні труднощі з представленням чітких аргументів та вираженням думок; промову закінчено задовго до кінця відведеного часу.

Від 18 до 20 балів. Слабка промова. Труднощі з вираженням та аналізом; аргументи не переконливі, час до кінця не вичерпано.

Від 21 до 22 балів. Нижче середнього. Дебатер слабкий по одному або більше з вищезгаданих критеріїв.

Від 23 до 24 балів. Середньо. Взагалі компетентна промова; можливі деякі дрібні помилки. Нічого особливого.

25. Добре. Дебатер говорить переконливо та добре представляє матеріал. Чудово в одній чи двох сферах.

26.Відмінно. Нема значних помилок у презентації. Переконливий аналіз; ефективне спростування; компетентна презентація та гладкий стиль мови. Дебатер, який отримав 26 балів у кожному раунді скоріш за все закінчить турнір у першій десятці.

27. Чудово. Промовець виділяється по всіх критеріях. Промова зробила величезний вплив на хід раунду; безпомилкова презентація. Одна з кращих промов турніру. Дебатер, який отримав 27 балів у кожному раунді напевне буде серед 2-3 найкращих спікерів турніру.

28. Одна з найкращих промов, що ви колись чули. Якщо дебатер отримує 28 балів, він напевне буде названий найкращим промовцем турніру.

29. Найкраща промова, яку вам доводилось чути. Залишила сльози на ваших очах. На рівні найкращих промов Уїнстона Черчілля або Мартіна Лютера Кінга. На рідкість видатна промова.

30. Найкраща промова усіх часів та народів. Пам’ятаєте моноліт у 2001 році? Якщо він би брав участь у дебатах та презентував промову, то можна було б поставити 30 балів. Дуже сумнівно, що ви колись отримаєте їх.

Рішення, що прийняв суддя, її коментарі та зауваження будуть записані на спеціальному бланку, який вам віддадуть наприкінці турніру. Переконайтесь, що Ви добре ознайомились з цими бланками, щоб з’ясувати ті з Ваших показників, які потребують покращення.

Початківці не повинні засмучуватись, якщо вони не виграють усі раунди або не отримують високі індивідуальні бали одразу. Вміння вести дебати приходить лише з практикою, та навіть найбільш досвідчені дебатери можуть програвати.

Найближчі відкриті тренінги Деревицького